Як з’ясували вчені, у тканинах цитрусових рослин утримується більш 50 різних хімічних елементів, серед яких основні, біологічно важливі — аз...
Як з’ясували вчені, у тканинах цитрусових рослин утримується більш 50 різних хімічних елементів, серед яких основні, біологічно важливі — азот, фосфор, калій, кальцій, сірка, магній, залізо. Забезпечити всіма цими речовинами кімнатну рослину не так важка. Треба тільки виходити з того, що обсяг земляної грудки в горщику приблизно в 30—40 разів менше того, який дерево мало б на плантації. Тому його необхідно не тільки частіше пересаджувати в родючу землю, але й регулярно підгодовувати повним комплексом добрив. Одноразова втрата листя протиприродна природі цитрусових і нерідко приводить до їхньої загибелі. Справа в тому, що лист — це не тільки орган фотосинтезу, але й своєрідний склад поживних речовин. Тому кількість зрілого листя (зовні легко відрізняються — пружні й щільні, темно-зеленого фарбування) безпосередньо впливає на інтенсивність росту й урожайність. Виходить, рослині треба створити такі умови, при яких воно зберігає листя як можна довше. Дозволяти цвісти можна лише трьох-чотирирічній рослині, та й то, коли вона в гарному стані. Не варто залишати багато зав’язей на молодому дереві, що ще не зміцніло. Вони можуть благополучно сформуватися й визріти, але сама рослина постраждає, буде довго боліти. Нормальний розвиток одного плода в кімнатних умовах здатне забезпечити не менш 20 зрілих листів. Лимони ростуть не постійно, а періодами, три-чотири рази в рік. Коли повністю закінчується визрівання молодих листів, починається новий приріст. Перша хвиля росту, як правило, іде з кінця березня й триває до червня. Друга - після короткочасного спокою, із другої половини червня до 20 липня, а третя - приблизно із середини вересня до кінця жовтня. Усього ж за рік дерева на підвіконні піднімаються в середньому на 14—20 сантиметрів. І ще така деталь: перед припиненням росту верхівкова брунька разом з малюсінькою частиною пагона в кімнатних умовах нерідко підсихає й обпадає, а молоді листочки, що залишилися, ростуть, як говориться, прямо на очах. Потім місяць-півтора триває визрівання тканин листів і деревини. Бруньки цитрусових зовні виглядають нерозвиненими, у пазухах видний лише невеликий округлий горбок без характерних лусочок. Вертикальні пагони ростуть швидше горизонтальних. До речі, від правильного формування крони дерева залежить, чи довго чекати плодоносіння. Якщо воно росте у вигляді вудлища, то плоди будуть не швидко, і навпаки, коли сильно гілкується, то швидко зацвітає. Перші квіти з’являються на гілочках четвертого порядку. На п’ятому, шостому, сьомому порядках розгалуження їх найбільша кількість. Помітно підсилює цвітіння своєчасне внесення фосфору. Бутони в цитрусових з’являються в будь-який час року, але в масовому порядку — у березні—квітні й вересні—жовтні. Причому квіти в кімнатних цитрусових —, що самостійно запилюють і звичайно додаткового запилення не вимагають. Оптимальна температура для розвитку бутонів і цвітіння 16—18°. Більш висока температура (особливо вище 25—30°), так само як і недолік вологи в ґрунті й навколишньому повітрі, викликає надмірне опадання квіток. У той же час дворазове скидання певної частини зав’язі вважається нормальним: перший раз — після опадання пелюстків, а другий — коли зелені плодики досягнуть розміру горішка ліщини. Плоди цитрусових збільшуються в розмірах і зріють дуже довго — вісім-дев’ять місяців, у квартирах з недостатнім денним освітленням і того більше — одинадцять-дванадцять місяців. Але визрівають вони повністю, про що можна судити по характерному інтенсивному фарбуванню. Особливо гарні плоди кімнатних лимонів — ароматні, соковиті, ніжні, великі й тонкошкірі. Довге коріння цитрусових — без кореневих волосків — засвоюють мінеральні речовини із ґрунту за допомогою особливих грибів (мікориза), що поселяються на їхніх кінчиках. Тому всі цитрусові не переносять ушкодження й оголення корінців при пересадженнях. Найбільша їхня фізіологічна активність починається при температурі понад дванадцяти градусів тепла. Коли вона нижче, вода й мінеральні солі усмоктуються в коріння в мінімальних кількостях. У весняно-літні місяці вікна на південь не тільки найясніші, але й найбільш сонячні, що іноді викликає опіки листочків на деревах. Тому якщо таке спостерігається, треба їх затінювати фіранкою, папером або переставити з підвіконь на табуретки, присунуті впритул до вікна. Особливо велика небезпека опіків, коли крону рослин обприскують водою ранком. Деякі аматори на літо виставляють свої цитруси на свіже повітря — на балкон, у сад, город, палісадник, що рекомендується робити, але вкрай обережно. Утримання кімнатних дерев на вулиці безперечно корисно, тому що листи, поглинаючи там ультрафіолетові промені, міцніють, швидко розвиваються. Але не можна забувати: на будь-які різкі зміни умов вони можуть реагувати негативно. Тому горщики з рослинами краще поставити в тінь, можна й під крону дерев. Щоб плошка із земляною грудкою не пересихала й не перегрівалася, її прикопують. Отут, щоправда, є дві небезпеки: у горщик інший раз заповзає безліч земляних хробаків, а крону цитрусових можуть облюбувати різні шкідники саду, що перелітають сюди з яблунь і груш. Від хробаків рятує капронова панчоха, надягнута знизу на банку, а від шкідників — часті обприскування водою й різними препаратами. Важлива деталь — повернення рослин на підвіконня наприкінці літа. За один-два тижні до настання першого заморозку (на ґрунті) їх треба поступово привчати до кімнатних умов: вдень тримати на відкритому повітрі, а на ніч вносити в кімнату й обприскувати водою. Якщо ж ви не встигли це зробити до холодів, то ваша рослина може виявитися під погрозою загибелі. У кімнатний сад весна приходить рано. Уже наприкінці лютого, у березні на рослинах набухають бруньки й з’являються гостренькі стрілки нових пагонів із малюсінькими листочками. Але ще раніше починає рости коріння цитрусових, вимагаючи підвищеного харчування. Тому так важливо встигнути з весняним пересадженням. Доцільно його провести в другій половині лютого. Для цього потрібна багата перегноєм городня земля, але краще — спеціальна суміш ґрунтів. Становлять її з рівних частин дернової листової землі й гнойового перегною з додаванням грубозернистого річкового піску (10 відсотків від усієї маси). Коли немає можливості становити земляні суміші, можна використовувати раніше добре вдобрену садову або городню землю. Головне - не запізнюватися з пересадкою. До речі, розмір посуду й частота пересаджень залежать саме від ступеня їх росту, а не віку цитрусових. Непридатний і занадто тісний посуд, і дуже великий . Є дуже чітке правило: пересаджувати лимон необхідно тоді, коли коріння рослини повністю оповило весь земляний ком й упруться в стінки горщика, що неважко побачити, якщо кінчики корінців вийдуть із дренажного отвору, або просто перевіривши стан земляної грудки. Для цього його потрібно витягти з горщика, тільки дуже обережно. Техніка процедури така: простукати будь-яким твердим предметом з усіх боків банку з рослиною, потім лівою рукою міцно затиснути ствол між пальцями й, підтримуючи горщик тією же долонею, перевернути його вниз і правою рукою постукати об денце. Тоді горщик легко зніметься. Сильне обплітання старої грудки землі шаром коріння указує на необхідність термінового пересадження. Якщо буде потреба пересадження можливе за всіх часів року, хоча краще його уникати при появі бутонів, цвітінні й плодоносінні рослин. Завжди слід пам’ятати, що цитрусові, як і всі вічнозелені рослини, пересаджують украй обережно й тільки із грудкою землі, щоб у жодному разі не потривожити ніжні корінці. Ніяке їхнє підрізування неприпустиме, акуратно можна вилучити лише повністю засохлі або загнилі. Руйнування ж земляної грудки й неминуче при цьому ушкодження коріння нерідко приводить до тривалого гальмування розвитку, а то й загибелі деревця. Усі пересаджені рослини, а також ті банки із цитрусовими, у які досипана земля, слід обов’язково рясно полити теплою водою й прикрити на якийсь час від прямих сонячних променів. Хлор з води для поливу цитрусових видаляється двома способами: нагріванням або витримуванням у посуді із широким горлом, на сонці, просто в кімнаті, на підвіконні не менше доби. Правильний і своєчасний полив надзвичайно важливий для цитрусових. Надлишок і недолік вологи в ґрунті шкідливо відбивається на їхньому нормальному розвитку. Про потребу в поливі можна довідатися по наступних ознаках: 1) земля гарних фізичних якостей з діючим дренажем у вологому стані буває темного кольору, а пересихаючи, здобуває сіруватий відтінок; 2) стінки горщика з нормально зволоженою землею при клацанні видають глухий звук, а із сухою — дзвінкий; 3) горщик з пересохлим ґрунтом по вазі значно легше, чим з вологим; 4) грудочка сухої землі, узятої з горщика, після легкого натиску відразу розсипається; 5) молоді листочки звиваються в човник, а верхні пагони никнуть. У період посиленої вегетації й рясного цвітіння рослину корисно поливати ледве теплою водою (на 2—3 градуса вище навколишнього повітря). Кращі результати дають вечірні поливи, тому що вночі процес випару вповільнюється й рослини найбільше повно використовують вологу. Велике значення має також часте обприскування крони рослин. Це допоміжне прийом, що переслідує ціль зволожити сухе повітря, що пагубне діє на кімнатні «субтропіки». Часті обприскування створюють сприятливий для них режим. Особливо згубно сухе повітря впливає на недавно пересаджені або вкорінені рослини, а також на тільки що взяті з оранжерей і теплиць. Тому їх треба обприскувати з пульверизатора разів зо два-три в день ледве теплою водою. Лимону для гарного росту, цвітіння, і плодоносіння потрібні багато хімічних елементів, насамперед азот, фосфор, калій і кальцій. У невеликих кількостях потрібно також магній, залізо, марганець, мідь, бор, цинк і інші мікроелементи. Кожний з них важливий для нормальної життєдіяльності рослин. Азотні добрива підсилюють ріст і розвиток стебел і листів. Калій сприяє кращому цвітінню й зав’язуванню плодів. Кальцій необхідний для росту всіх частин дерева. Важливі й мікроелементи. Рожевий розчин марганцевокислого калію помітно стимулює ріст дерева, підвищує інтенсивність фотосинтезу, бере участь у синтезі вітаміну С. Дефіцит кожного з елементів у ґрунті неминуче приводить до яких-небудь відхилень від нормального розвитку рослин. Так, недолік азоту припиняє їхній ріст. На листах уздовж жилок з’являється жовтизна, плоди виростають дрібними й нерідко передчасно обпадають. Калійне голодування можна визначити по відмиранню листя з верхівки по краях. При великій нестачі цього елемента протягом тривалого часу рослини залишаються млявими навіть при рясному поливі. Причому вони тоді не засвоюють і азот, починається обпадання листів, затримується ріст. Відмирають верхівки листочків і при відсутності фосфору в ґрунті, тоді мало закладається й плодових бруньок, а молоді пагони довго не визрівають. При недоліку солей заліза виникає хлороз листів, вони стають блідо-жовтими. Не вистачає молібдену - на листах з’являються плями, обпадають квіти. Але це не виходить, що всі елементи треба вживати не перебираючи, у необмеженій кількості. Їхній надлишок шкідливий так само, якщо не більше, як і дефіцит. Наприклад, азот у зайвих дозах викликає надмірний ріст так званих пагонів , що жирують, на шкоду цвітінню й плодоносінню. Тому застосовувати всі добрива треба в міру необхідності в строго дозованій концентрації, звичайно пів відсотка, що не перевищує. Не варто їх використовувати відразу ж після посадки, пересадження або перевалки рослин, краще почекати, поки вони вкореняться й рушать у ріст. Підгодівлі проводять звичайно регулярно, разів зо два на місяць, у період активного росту пагонів , тобто з березня до жовтня, хоча це можна робити й частіше, залежно від стану рослини. Але щораз перед тим потрібно не забути полити їх звичайною водою, тоді добрива розподіляться по земляному кому рівномірно й не обпалять корінців. З мінеральних добрив застосовують калійну селітру (калію там до 30%), аміачну селітру (азоту до 35%) або сечовину (азоту до 46%), а також суперфосфат ( фосфорної кислоти до 40%). Перші два, як правило, використовують одночасно. На цебро води беруть 50 грамів (дві їдальні ложки) аміачної й 20 грамів (одна ложка) калійної солі. Тому що суперфосфат погано розчиняється в холодній воді, то водну витяжку з нього готовлять особливо: 50 грамів солі (дві їдальні ложки) заливають літром води й потім кип’ятять розчин не менше тридцяти хвилин. Перед застосуванням його десятикратно розбавляють водою. До гарних вапняно-фосфорно-калійних добрив ставиться деревна зола. Доза застосування - чайна ложка на літр води. Фосфорне добриво можна замінити звичайним столярним клеєм. Два грами клею варять у літрі води до втрати їм якостей холодцю. Через годину після поливання поверхню землі розпушують. Недолік азоту легко заповнити, замінивши поверхневий шар ґрунту в горщику мулом (у ньому, до речі, азоту буває більше, чим будь-де). Його джерелом можуть служити й розтерті в порошок листи лободи, яка звичайно росте на купах сміття. Для попередження хлорозу — появи жовтих плям на листах - цитрусові поливають залізним купоросом (1—2 грама на літр води) кілька раз із проміжками в п’ять-шість днів. Корисні й поливи рожевим розчином марганцівки. Щоб уникнути передчасного розкладання марганцевокислого калію під дією денного світла, роблять це пізно ввечері, майже в темряві. Раціональна й підгодівля готовим вуглецем — додавання в горщик із землею небагато крейди , а краще доломітного борошна. І все-таки краще добриво для кімнатних цитрусових — органіка: пташиний послід , кінський і коров’ячий гній («коров’як»). Їх використовують насамперед у виді, що добре перебродив. Готовлять його так: банку з добре підігнаною кришкою в рівних частках наповнюють гноєм і водою, щільно закривають ( для збереження азоту) і залишають бродити в середньому на три-чотири тижні до повної мінералізації. Про її завершенні можна судити по припиненню виділення пухирців газу. Щоб процес ішов швидше, банку слід частіше струшувати, перемішуючи розчин. Для повного вловлювання аміачного азоту туди додають також небагато грубної сажі (одну тридцяту частину від обсягу настою), яка, до речі, сама по собі є непоганим азотно-фосфорно-калійним добривом. Збагатить настій і добавка суперфосфату (20—30 грамів на цебро). Настоєм гною цитрусові бажане «пригощати» по 2 рази на місяць. Поливна концентрація розчину у воді залежить від «сорту» органіки: кінська — 1:6, коров’як - 1:10, пташиний — 1:25. Пташиний послід — це відмінний живильний концентрат для цитрусових. Застосовувати його можна й у сухому виді, потроху додаючи порошок у горщики зверху, а краще злегка поглибити паличкою в ґрунт.
Питання не дозвільне. Будинок стає особливо затишним, коли за вікном холоднеча, а на підвіконні — квітник. Зростаючі в теплі й турботі цикламени, зігокактус...
У чому краще всього вирощувати кімнатні рослини? Цим питанням задаються дуже багато аматорів квітів, особливо при їхньому пересадженні. Найчастіше для кімнатних квіткових...
Квіти, безсумнівно, прикрасять святковий стіл, якщо ви дотримуєте двох правил. По-перше, квіткове оздоблення стола, посуд і обстановка повинні гармонійно сполу...
Існує помилкова думка, начебто будь-яка рослина може рости в будь-якому приміщенні, треба її тільки поливати. Однак це не так. Кожна рослина - це свій організм із певними потребами й "...
Як з’ясували вчені, у тканинах цитрусових рослин утримується більш 50 різних хімічних елементів, серед яких основні, біологічно важливі — аз...