Вітаміни - органічні речовини, життєво необхідні людині. До таких речовин раніше відносили тільки білки, жири й вуглеводи. Сьогодні у їх число включають також вітаміни й мінеральні солі. Таким чином, обов’язковий і необхідний для підтримки життя людини комплекс включає п’ять основних рівноцінних частин.
Усі життєві процеси, які пов’язані з нормальним обміном речовин в організмі, відбуваються при безпосередній участі вітамінів. Крім того, вони входять до складу більше ніж 100 ферментів і каталізують величезне число реакцій в організмі. Вітаміни беруть участь у підтримці захисних сил організму, у підвищенні його стійкості до дії різних несприятливих факторів - до охолодження, інтоксикації й ін. Встановлена важлива роль їх імунобіологічного значення в підтримці високої стійкості організму до хвороб.
Збалансованість і включення найбільш повного комплексу вітамінів у лікувальне харчування, особливо при тривалому його застосуванні - обов’язкова вимога сучасної медицини при всіх видах захворювань.
Досить важлива властивість вітамінів - їх здатність послабляти й навіть повністю усувати побічну дію антибіотиків і інших медикаментозних засобів, надійно попереджати розвиток хвороби. У сучасних умовах вітаміни розглядають як ефективний профілактичний засіб проти токсичної дії малих доз хімічних речовин, іонізуючих випромінювань і інших небажаних впливів на організм людини.
У наш час вивчення фізіологічних властивостей і біологічної дії вітамінів значно просунулося вперед. Поповнилися відомості про їхню переважну роль у нормалізації внутрішнього середовища організму й створення в ньому оптимальних умов для кращої функціональної здатності різних систем, що особливо важливо при сучасних підвищених темпах життя й діяльності, які до того ж супроводжуються різними типами перевантажень.
Забезпечення організму вітамінами має складні форми й взаємозв’язки, обумовлені тим комплексом несприятливих факторів, які формуються в процесі життя й діяльності людини.
Проявляється вітамінна недостатність переважно в схованій формі, сприяючи формуванню й розвитку ряду патологічних станів. Вона може бути повною або частковою. Авітаміноз можливий тільки при повному припиненні постачання вітамінів, які не синтезуються в організмі й не зберігаються у ньому.
Науково-експериментальне вивчення вітамінів можна віднести до кінця XIX сторіччя. В 1880 р. російський лікар Н. І. Лунін опублікував роботу, у якій писав: "...якщо неможливо забезпечити життя білками, жирами, цукром, солями й водою, то із цього випливає, що в молоці, крім казеїну, жиру, молочного цукру й солей, утримуються ще інші речовини, незамінні для харчування. Становить великий інтерес досліджувати ці речовини й вивчити їхнє значення для харчування."
В 1897 г. з’явилися роботи Ейкмана, у яких були наведені експериментальні матеріали про захворювання поліневритом курей, що годувалися очищеним (полірованим) рисом, і про запобігання їх від цього захворювання при додаванні до корму рисових висівок.
В 1912 р. були опубліковані роботи американського дослідника Гопкінса, який за експериментальним даними встановив, що відсутні в різних раціонах для тварин речовини не можуть синтезуватися в організмі, проявляють свою дію у вкрай незначних кількостях і мають біокаталітичні властивості.
У розвитку вітамінології важливу роль зіграли дослідження польського вченого біохіміка Казимира Функа, що працював у Лістеровському інституті в Лондоні. В 1911 р. йому вдалося виділити препарат з висівок рису, що володів терапевтичними властивостями, й швидко виліковував голубів, хворих поліневритом. Оскільки в ньому втримувалася аміногрупа, Функ назвав його вітаміном (життєвим аміном). Учений показав, що його препарат являє собою азотисте з’єднання, присутність якого в досить малих кількостях у харчовому раціоні охороняє людей і тварин від захворювання. Він вважав, що крім виділеного вітаміну, існують і інші. Захворювання на ґрунті нестачі вітамінів Функ назвав авітамінозом (цинга, пелагра, рахіт і ін.).
Надалі наука про вітаміни різко просунулася вперед. У наш час вивчене значне їх число. Великий внесок у розвиток вчення про вітаміни внесли дослідження радянських учених. Проблему вітамінів у СРСР очолив Б. А. Лавров, що й здійснив великий обсяг наукових досліджень, присвячених методичним питанням і загальному вивченню фізіології й біохімії вітамінів.
Значний внесок у російську вітамінологію вніс і В. В. Єфремов, що відкрив ряд нових вітамінів. Паралельно розвивалася й вітамінна промисловість.
На сьогоднішній день відома хімічна структура, життєва потреба й основні сторони біологічної дії 18-20 вітамінів, орієнтовно кваліфікованих за принципом їх розчинення:
у воді - С (аскорбінова кислота), Р (біофлавоноіди), B1 (тіамін), В2 (рибофлавін), В6 (пірідоксін), РР (нікотінамід), В12 ( ціанко-баламін), B15 (пангамова кислота), фолієва кислота, пантотенова кислота, параамінобензойна кислота, біотин, холін, інозит; у жирі - А (ретинол), каротіноіди (провітамін A), D (кальциферол), ДО, Е (токоферол), F (есенційні жирні кислоти).
Відомі також і такі вітаміноподібні речовини, як оротова, ліпоєва кислоти, вітамін U (метілметіонін), карнітін та ін.
Потреба кожної людини у вітамінах залежить від її віку, статі, характеру трудової діяльності, побутових умов, рівня фізичного навантаження, кліматичних умов, фізіологічного стану організму й багатьох інших факторів. Наприклад, в умовах тривалого систематичного охолодження (холодний клімат) або недостатньої інсоляції, при напруженій фізичній і розумовій роботі вона підвищується.
Середня добова потреба у вітамінах запропонована інститутом харчування Академії медичних наук.
Потреба організму у вітамінах повинна задовольнятися за рахунок комплексного їхнього споживання. Найкращі комбінації вітамінів створюються в натуральних харчових продуктах, особливо в овочах і фруктах.
Забезпечення організму вітаміном D відбувається за рахунок ендогенного його синтезу в шкірі при сонячнім опроміненні й вступу з їжею. Джерело утворення вітаміну D у тваринному організмі – 7-дегідрохолестерин - природній його провітамін.
Нестача сонця в осінні й зимові місяці – одна із причин хронічної втоми, дратівливості, недокрів’я, проблем з кістковою тканиною. Ми називаємо п’ять випадків, коли жінкам рекомендований...
Вітамін Е поєднує групу із семи вітамінів, які називаються токоферолами. По своїй біологічній дії їх підрозділяють на токофероли загальвітамінної дії (α-токоферол) і антиокислювальної дії (γ-токоферол і ін.).
Основне значення ліпоєвої кислоти - участь у процесах біологічного окиснення, в утворенні коферменту А (речовини, необхідної для нормального обміну вуглеводів і яка грає важливу роль у перетвореннях білків і жировому обміні).
Вітамін К поєднує групу вітамінів, що характеризуються спільністю своєї біологічної дії. Фізіологічне значення його - участь у процесах згортання крові. Він необхідний для утворення протромбіну й для перетворення останнього в тромбін.
Вітаміни - органічні речовини, життєво необхідні людині. До таких речовин раніше відносили тільки білки, жири й вуглеводи. Сьогодні у їх число включають також вітаміни й мінеральні солі. Таким чином, обов’язковий і необхідний для підтримки життя людини комплекс включає п’ять основних рівноцінних частин.