Забезпечення організму вітаміном D відбувається за рахунок ендогенного його синтезу в шкірі при сонячнім опроміненні й вступу з їжею. Джерело утворення вітаміну D у тваринному організмі – 7-дегідрохолестерин - природній його провітамін.
Біологічна роль вітаміну D полягає в його здатності нормалізувати усмоктування солей кальцію й фосфору з кишечнику й у такий спосіб забезпечувати нормальне відкладання в костях фосфорнокислого кальцію.
Нестача вітаміну D в організмі викликає порушення кальцієвого й фосфорного обміну, що приводить до розвитку захворювання рахітом - типовим авітамінозом, що зустрічається серед дітей молодшого віку ( від двох місяців до двох років).
У додатковому забезпеченні вітаміном D потребують діти, а також контингенти людей, що перебувають в умовах недостатньої ультрафіолетової радіації - гірники, працівники метрополітену, населення, що проживає за Полярним Колом, лежачі хворі й ін.
У міських умовах, особливо взимку, сонячне опромінення може виявитися недостатнім для забезпечення необхідного рівня фотосинтезу вітаміну D.
У цих випадках може виникнути реальна необхідність використання препаратів вітаміну D або проведення опромінення ультрафіолетовими променями не тільки дітей, але й дорослого населення.
Потреба у вітаміні D визначена для дітей, вагітних жінок, й матерів що годують в 500 ME (міжнародних одиниць). На Крайній Півночі ці норми підвищуються до 1000 ME для вагітних, й матерів що годують і до 2000 ME для дітей.
У звичайних умовах доросла здорова людина не має потреби в додатковому прийманні вітаміну D. При недостатньому сонячному опроміненні рекомендується 500 ME вітаміну D на добу. Застосування його з лікувальною й профілактичною метою вимагає обережності й повинне проходити тільки під спостереженням лікаря.
Вітамін D у значній кількості утримується (МЕ в 100 г продукту): у печіночному риб’ячому жирі, трісковій печінці - 500-1500, трісці - 50-150, палтусові - 500-4000, оселедці - 1500, лососі - 800-1200, печінки палтуса - 100 000, печінки тунця - 30 000, вершковому маслі влітку - 100, узимку - 30, сирах - 100-200, у печінці яловичій - 100, яйцях 50-200 (у жовтку - 300), у молоці - 4.
Основне значення ліпоєвої кислоти - участь у процесах біологічного окиснення, в утворенні коферменту А (речовини, необхідної для нормального обміну вуглеводів і яка грає важливу роль у перетвореннях білків і жировому обміні).
Вітамін Е поєднує групу із семи вітамінів, які називаються токоферолами. По своїй біологічній дії їх підрозділяють на токофероли загальвітамінної дії (α-токоферол) і антиокислювальної дії (γ-токоферол і ін.).
Про те, що вітаміни життєво важливі, ми довідалися ще в школі. Їх відсутність у їжі викликає авітаміноз – досить серйозну патологію з яскравими характерними проявами....
Вітаміни - органічні речовини, життєво необхідні людині. До таких речовин раніше відносили тільки білки, жири й вуглеводи. Сьогодні у їх число включають також вітаміни й мінеральні солі. Таким чином, обов’язковий і необхідний для підтримки життя людини комплекс включає п’ять основних рівноцінних частин.
Вітамін К поєднує групу вітамінів, що характеризуються спільністю своєї біологічної дії. Фізіологічне значення його - участь у процесах згортання крові. Він необхідний для утворення протромбіну й для перетворення останнього в тромбін.
Забезпечення організму вітаміном D відбувається за рахунок ендогенного його синтезу в шкірі при сонячнім опроміненні й вступу з їжею. Джерело утворення вітаміну D у тваринному організмі – 7-дегідрохолестерин - природній його провітамін.