Організм людини. Організм людини при своїй зовнішній простоті надзвичайно складно влаштований. Він схожий на гігантську фабрику, на якій працює,безліч...
Організм людини при своїй зовнішній простоті надзвичайно складно влаштований. Він схожий на гігантську фабрику, на якій працює безліч відважних трудівників – клітин. Із клітин утворюються тканини, схожі на відділи великого виробничого комплексу. Тканини формують органи, які подібні величезних цехів. А органи, у свою чергу, поєднуються в цілі системи, діяльність яких спрямована на підтримку життєвих функцій у нашому тілі. Шлунок і кишечник є відділами однієї з таких систем, а саме травної. Ця система, крім шлунку й кишечнику, також включає ротову порожнину, стравохід і так звані травні залози. До них ставляться печінка, підшлункова залоза, жовчний міхур, великі слинні залози й інші дрібні залози, розташовані на слизуватій оболонці всього шлунково-кишкового тракту. Травна система виконує дуже важливі функції в нашому організмі. Без неї було б неможливе життя, адже саме за рахунок процесів переварювання й усмоктування їжі ми одержуємо енергію як для роботи, так і для відпочинку. А шлунок і кишечник серед усіх органів травлення є головними, оскільки з їхньою діяльністю зв’язані початкові й кінцеві етапи переробки їжі. Як же влаштовані наші травні органі, і які функції вони виконують? Шлунок можна зрівняти з гумовим м’ячиком. Його стінки побудовані таким чином, що можуть розтягуватися й скорочуватися. Саме за рахунок цього людина може вмістити досить велику кількість їжі, яку ми вживаємо, і особливо у святкові дні. Цікаво! Обсяг шлунку в новонародженої дитини в першу добу життя не перевищує 7-10 мл. Однак маля швидко росте, і через 10 діб цей простір збільшується в 10 раз і становить 70-100 мл. Доросла же людина має шлунок, фізіологічна ємність якого рівна приблизно 1,5 л. Це важливо враховувати, щоб не переїдати й не піддавати стінки органа надмірному розтяганню. Сама стінка шлунку складається з декількох шарів, найбільш важливими з яких є слизувата оболонка й м’язовий шар. Слизувата оболонка побудована з різноманітних кліток, які формуються в групи. Кожна з них відповідальна за виконання строго певних функцій. Так, група секреторних клітин виділяє в просвіт шлунку травні ферменти, які необхідні для початкових етапів переварювання їжі. Це в першу чергу така складова шлункового соку, як пепсини. Слизуватими клітинами виробляється й шлунковий слиз, що обволікає внутрішню оболонку шлунку й захищаюча її від впливу агресивних факторів. Є клітини внутрішньої секреції ( так звані ендокринні клітки), які виробляють багато важливих гормонів. Також у шлунку є унікальні, особливі клітини, що виробляють соляну кислоту! Концентрація її, звичайно, дуже мала, щоб ушкодити стінки органа, але її цілком достатньо для згубного впливу на багато мікробів, що надходять із їжею. Саме завдяки соляній кислоті людина захищена від багатьох інфекційних захворювань, які збуджуються бактеріями. Для нормальної роботи травної системи кислота просто необхідна. По кількості виділюваної соляної кислоти прийнято судити про кислотність шлункового соку, яка може бути нормальною, зниженою, підвищеною або може взагалі бути відсутня. Важливо враховувати, що шлункові залози дітей до 2,5 років не здатні до повноцінного вироблення соляної кислоти й інших компонентів для переварювання їжі. Саме цим визначається той особливий характер харчування малят. У цілому всю, що виділяється залозами органа рідину прийнято називати шлунковим соком. Таким чином, вона складається із соляної кислоти, ферментів, слизу, що надходить ззовні води й невеликої кількості інших речовин. При захворюваннях органа порушується вироблення всіх компонентів шлункового соку. Якщо утворюється занадто мало соляної кислоти, то говорять про знижену кислотність шлункового соку. Це часто зустрічається при хронічних запаленнях, що довгостроково течуть, шлунку ( при хронічних гіпоацидних гастритах), при пухлинних захворюваннях. Може вироблятися й занадто багато кислоти. Тоді кислотність підвищується. Такий стан супроводжує виразкову хворобу шлунку, а також гастрити (гіпер ацидні). У рідких випадках (частіше при запущених пухлинах шлунку) соляна кислота не виробляється зовсім (анацидний стан). У добу в здорової людини виробляється до 1,5 л шлункового соку. Тільки уявіть собі, яку колосальну роботу щодня проробляє наш шлунок! Інша не менш важлива оболонка шлунку – це м’язовий шар. Полягає він із гладких м’язових клітин. Характерно, що ці клітини не підкоряються безпосередньому контролю з боку мозку, у відмінність, наприклад, від мускулатури рук і ніг. Саме тому ми не можемо контролювати роботу шлунку й скорочення його м’язової стінки. У шлунку три шари м’язів: внутрішні косі, кругові м’язи середнього шару й зовнішні поздовжні. М’язи шлунку дуже потужні, тому що їм доводиться трудитися над переробкою їжі на початкових етапах її переварювання. Вони, як тертка, перетирають, що потрапила в шлунок їду, перемелюють її й роблять доступною впливу компонентів шлункового соку. Скорочення м’язових волокон забезпечує перистальтику шлунку, тобто його руху й скорочувальну здатність. Активна перистальтика дуже важлива для гарного травлення. Завдяки їй їжа не залежується в шлунку, а просувається в відділи травної системи, тобто в кишечник, де процеси переварювання й засвоєння тривають. Порушення перистальтики (уповільнення або прискорення) часто зустрічаються при захворюваннях шлунку. Якщо шлунок скорочується в’яло й повільно, то їжа затримується, починаються процеси шумування. Однак прискорення м’язової активності теж не дуже гарна ознака. Їжа занадто швидко надходить у кишечник, ще не встигнувши просочитися шлунковим соком і належним чином подрібниться. Процес переварювання знову ж порушується. От як важливо, щоб шлунок правильно скорочувався! Тепер ви представляєте, як улаштований шлунок і як він працює. Виходячи з будови можна визначити, які ж функції виконує цей чудовий і унікальний орган, навіщо він потрібний нашому організму. Звичайно ж найважливішою його функцією є участь у процесах травлення. Воно забезпечується виділенням соляної кислоти й ферментів, які беруть участь у початкових етапах розщеплення білків їжі. Крім цього, соляна кислота необхідна для захисту від шкідливих мікроорганізмів, що проникають із їжею. Відомо, що люди з нормальним виробленням соляної кислоти набагато рідше занедужують такими кишковими інфекціями, як сальмонельоз або дизентерія. Що вже говорити про таку недугу, як холера! Раніше, коли це захворювання було досить поширене, для профілактики пили розведену соляну кислоту. Це робилося для підвищення кислотності шлункового вмісту, який ставав смертоносним для холерної палички. Іншою, не менш важливою функцією є моторика шлунку, тобто його скоротність. Вона потрібна не тільки для перетирання їжі, але й для просування живильної маси в інші відділи травного тракту. Цікаво! Не можна не згадати про участь шлунку в процесах виділення продуктів обміну. Установлене, що через його слизувату оболонку може виділятися деяка кількість речовин, що утворюються в результаті розпаду білків. Це в першу чергу аміак і сечовина. Особливо важливим цей процес стає при порушенні функції нирок , які в нормі працюють як видільна станція. Необхідно знати, що через слизувату оболонку шлунку відбувається усмоктування невеликої кількості деяких речовин, таких як вода, спирти, солі, прості цукрі (наприклад, глюкоза). Взагалі ці процеси активізуються в кишечнику, але починаються саме в шлунку. Чим повніше шлунок (наприклад, після рясної їжі), тим менше корисних компонентів у ньому всмоктується. Тому, якщо приймати алкоголь на голодний шлунок, то небезпека швидше сп’яніти збільшується. Кишечник починається відразу ж за шлунком, від якого він відділений круговим шаром потужних м’язових волокон, який формує мускульний бар’єр – гніт. Цей гніт потрібний для того, щоб їжа з кишечнику не попадала назад у шлунок. Іноді такий стан зустрічається, і тоді процеси травлення порушуються. Прийнято ділити весь кишечник на тонкий і товстий відділи. Тонкий відділ можна назвати й довгим. Учені підрахували, що його реальна довжина становить близько 2,5 м. Однак насправді довжина тонкої кишки в різних людей може бути абсолютно різною: від 2 до 11 м. При цьому важливе значення має те, як людина харчується. Якщо вона віддає перевагу рослинній їжі, то вона подовжується. А людина, що харчується м’ясом або змішаною їжею, має більш короткий кишечник. (Самий довгий кишечник у травоїдних тварин, тому що їм доводиться витрачати багато зусиль на переварювання грубої клітковини.) Цікаво! Виявляється, площа поверхні тонкої кишки становить близько 200 м2, що в 100 раз перевищує площу поверхні людського тіла! Ну хіба це не дивно? Така велика поверхня кишечнику потрібна для переварювання й максимального усмоктування харчових компонентів. Тонка кишка, у свою чергу, ділиться на відділи. Виділяють дванадцятипалу, худу й клубову кишки. Дванадцятипала кишка розташована відразу ж за шлунком. Свою назву вона одержала по середній довжині, яка дорівнює зразковій товщині 12 пальців, складених разом, що становить близько 25 см. Цей відділ надзвичайно важливий для травлення. У нього відкриваються протоки двох найбільших травних залоз: печінки й підшлункової залози. Без травних соків цих органів було б неможливо нормальне переварювання їжі. Початковий відділ дванадцятипалої кишки називається її цибулиною. Звичайно, ніяка це не цибулина! Просто форма цієї ділянки навела вчених на думку дати таке найменування. Відразу ж за дванадцятипалою кишкою розташовується худа, а за нею клубова кишка. Це самі довгі частини тонкої кишки. У них їжа остаточно переварюється, і її компоненти активно всмоктуються через слизувату оболонку. Якщо шлунок ми зрівняли з м’ячиком, то тонку кишку можна представити як порожню м’яку й еластичну трубку. Її стінки також можуть розтягуватися й стискуватися, що забезпечує більшу ємність. Стінка тонкої кишки має досить складну будову. Але так само, як і в шлунку, найбільш важливими є слизувата оболонка й м’язовий шар. Унікальність тонкої кишки полягає в тому, що її секреторні залози виробляють величезну кількість різних травних ферментів. Учені підрахували, що їх близько 30. Адже саме в цьому відділі переварювання протікає особливо активно. Крім цього, якщо в шлунку травний сік забезпечує кисле середовище (що потрібно для розщеплення білків), те вже в початкових відділах дванадцятипалої кишки середовище здобуває лужний характер. Такий різкий перепад дуже важливий для нормального травлення, тому що ферменти тонкої кишки можуть працювати тільки в лужнім середовищі. Дуже важливо, що у дванадцятипалій кишці перебувають не тільки її власні ферменти, але й печіночна жовч і сік підшлункової залози. Ці складові працюють разом, як злагоджений оркестр, чим досягається найбільш повне переварювання їжі. М’язова оболонка, на відміну від м’язового шару шлунку, полягає не із трьох, а тільки із двох шарів: внутрішнього кругового й зовнішнього поздовжнього. Однак і цього цілком вистачає, щоб кишечник активно скорочувався й відбувалося просування харчових мас. До речі, саме з м’язовим шаром і зв’язаний такий стан, як кишкова колька. При ній відбувається різке й сильне скорочення м’язових волокон, у результаті виникає біль. Тонка кишка так само, як і шлунок, має перистальтику. ( Як ви, напевно, помните, цим словом позначається хвилеподібний рух стінки органа.) При цьому відбувається просування харчових мас далі по травній трубці. Так для чого ж нам потрібна тонка кишка? Насамперед, звичайно ж для переварювання їжі. Немає іншого відділу шлунково-кишкового тракту, де б так активно протікав цей процес. Соки тонкої кишки здатні розщеплювати всі компоненти їжі: білки, жири й вуглеводи. Ці складні речовини розпадаються до більш простих і тільки в такому виді всмоктуються. Гарне й повне переварювання забезпечується роботою травних соків. Важливе значення для цього має колосальна площа поверхні слизуватої оболонки тонкої кишки. Друга, не менш важлива функція – це усмоктування. Засвоїтися в кишечнику можуть тільки ті речовини, які піддалися впливу травних соків. При цьому складні з’єднання не можуть проходити через слизувату оболонку ( тобто всмоктуватися), а прості можуть. Наприклад, білки як складні речовини не засвоюються. А амінокислоти, з яких білки полягають, легко проникають через слизувату оболонку усередину клітин. Крім цього, за рахунок скорочень стінки тонкої кишки їжа просувається в нижні відділи, тобто в товсту кишку. Потрібно пам’ятати, що активна робота кишечнику – ключ до профілактики більшості захворювань кишечнику. У тонкій кишці всмоктується основна маса харчових компонентів. Це амінокислоти, прості цукрі, жири, вода, вітаміни, мікроелементи. Товста кишка розташовується відразу ж за тонкою. Незважаючи на близьке сусідство, ці відділи дуже відрізняються друг від друга. Причому не тільки по будові, але й по роботі й по виконуваних функціях. Товста кишка також складається з декількох відділів. Починається вона зі сліпої кишки. Назва цілком себе виправдовує. Ця ділянка дійсно сліпо замкнута із однієї сторони. Саме зі сліпою кишкою зв’язаний червоподібний відросток, або апендикс, запалення якого (апендицит) є найбільш частою хірургічною патологією, що приводить хворих на операційний стіл. У вас може виникнути питання: а навіщо ж нам тоді потрібний цей маленький відросток? Можна відповісти, що в організмі нічого не буває зайвим, усе йде в справу й приносить користь і благо. Червоподібний відросток є важливим органом формування імунітету. У ньому виробляються клітини й речовини, які захищають організм від вторгнення загарбників – мікробів. Установлене, що люди, яким вилучили апендикс, більш піддані інфекційним захворюванням (у першу чергу простудним), чому щасливі його власники. За сліпою кишкою розташовується наступний відділ товстої кишки – ободова кишка. Це сама довга ділянка, яка й виконує всі основні функції товстої кишки. У свою чергу, ободова кишка ділиться на висхідний, поперечно-ободовий, що сходить і сигмо видний відділи. Така складна будова є цілком виправдана, тому що кожна ділянка виконує специфічні функції. Закінчується товста кишка, як властиво й уся травна трубка, прямою кишкою. Це накопичувач, у якім харчові маси остаточно втрачають свій первісний характер і перетворюються в кал. У міру заповнення прямої кишки відбувається її довільне, тобто контрольоване головним мозком, спорожнювання, яке називається дефекацією. У нормі спорожнювання кишечнику відбувається 1 раз у добу, але це зовсім не обов’язково. Для когось нормальним є стілець 3-4 рази в тиждень, і така людина зовсім не випробовує дискомфорту. Для інших нормальним є стілець 2-3 рази в день. Кратність стільця залежить від багатьох факторів: від характеру харчування, рухливості й фізичного навантаження, кількості випитої рідини, психоемоційного стану й ін. Ми розуміємо, що говорити про такий процес, як спорожнювання кишечнику, може бути, досить неприємно. Адже це процес дуже інтимний. Але потрібно знати, що дослідження стільця має велике значення для діагностики захворювань. При цьому враховується не тільки його склад (що визначається в спеціалізованій лабораторії), але й зовнішній вигляд. Нормальний кал має оформлений вигляд («ковбаскою»), м’яку консистенцію, коричневий колір. Домішок, видимих на око, у ньому бути не повинне. Зміна зовнішнього вигляду калу зустрічається при багатьох захворюваннях і станах. Якщо стілець приймає вид овечих кати шок, то це може свідчити або про недолік рідини в організмі, або про захворювання жовчного міхура, або виразкової хвороби. Стрічкоподібний кал буває при спайках у черевній порожнині, пухлинних процесах у кишечнику. Рідкий кал кашкою найчастіше спостерігається при поносах, які супроводжують інфекційні кишкові захворювання, при панкреатиті (запаленні підшлункової залози) або при загостренні хронічного ентериту. Важливо також кількість калу. Його різке збільшення може зустрічатися при загостренні хронічного панкреатиту й захворюваннях кишечнику. Кал стає вбогим при запорах, при дієті з малим вмістом клітковини, голодуванні або недоліку рідини. Якщо в калі з’являються домішки, то це говорить про неблагополуччя в організмі. Слиз може з’являтися при запальних процесах у кишечнику, у першу чергу в товстій кишці. Неперетравлені грудочки їжі, помітні на око, свідчать про недолік ферментів, які розщеплюють їжу. Домішка червоної крові може бути при геморої або кровотечі із прямої кишки. По зміні кольору також можна запідозрити ту або іншу патологію. Якщо кал дуже світлий або зовсім білий, то проблема в печінці й жовчному міхурі. Чорний колір говорить про внутрішню кровотечу. Однак лякатися заздалегідь не випливає. Колір фекалій залежить від того, що ми їмо і які ліки приймаємо. Так, темним, майже чорним, кал стає при прийманні препаратів вісмуту, активованого вугілля, при вживанні в їжу буряка, ягід чорної смородини, вишні й чорниці в великих кількостях, після червоного вина. Чому ми так багато говоримо на цю тему? Так тому, що такі зміни стільця ви можете помітити самі й запідозрити наявність якої-небудь проблеми. Як говориться, хто попереджений, той збройний. А спеціальні лабораторні дослідження, які призначаються лікарем, допоможуть установити точну причину ваших хвилювань. Однією з найважливіших функцій товстої кишки є остаточне усмоктування живильних речовин. З харчових мас засвоюються залишки води, солей, мікроелементів, повністю закінчується поглинання амінокислот, Цукру і жирів. У результаті такого активного усмоктування в початкових відділах товстого кишечнику починають формуватися калові маси. У міру просування по кишечникові вони ущільнюються й здобувають остаточний характер тільки в нижніх відділах. Крім усмоктування, товста кишка також бере участь і в процесах виділення. Ви помніть, що через слизувату оболонку шлунку можуть віддалятися деякі продукти обміну. Те ж саме відбувається й у товстій кишці. Через її стінку можуть виділятися солі важких металів, азотисті продукти розпаду білків (сечовина, сечова кислота). Дані процеси підсилюються при надлишковім влученні цих з’єднань в організм (наприклад, при отруєнні солями важких металів на шкідливих виробництвах). Цікавий факт: виявляється, у товстій кишці прекрасно живе велика кількість мікроскопічних помічників – кишкових бактерій, які формують внутрішню корисну мікрофлору. У нормі ці мікроби надають організму безцінну допомогу. Вони здатні виробляти цілий ряд дуже важливих вітамінів, які потрібні для нормального кровотворення й згортання крові. Це вітамін ДО и цілий комплекс вітамінів групи В. Цікаво! Кишкові бактерії допомагають переробляти грубу клітковину, з якої вони одержують свою їжу. А клітковина, у свою чергу, потрібна й нам, тому що вона допомагає кишечнику добре працювати й поглинає багато шкідливих продуктів обміну. Однак іноді таке мирне співіснування людини й мікроорганізмів порушується. Це відбувається при деяких захворюваннях, зловживанні антибіотиками, часто спостерігається в дітей першого року життя. При цьому в товстій кишці починають рости й розмножуватися шкідливі бактерії, які поступово витісняють корисну мікрофлору. Розвивається такий стан, як дисбактеріоз, або дисбіоз, який вимагає правильного й своєчасного лікування. Крім шлунку й кишечнику, на благо травлення трудяться ще дуже важливі органі. Це печінка, підшлункова залоза й жовчний міхур. І хоча розповідь про захворювання цих органів не є метою нашої книги, все-таки варто сказати про них кілька слів. Печінка є одним з найбільших органів людського тіла. Вона робить, переробляє й знешкоджує цілий ряд речовин: синтезує білки, накопичує запаси цукру у вигляді глікогену, переробляє жири. Вона виробляє настільки важливу для нашого травлення жовч, багато вітамінів ( у тому числі ті, які беруть участь у згортанні крові). Через печінку проходить кров від усіх органів і тканин людського тіла. Ця кров несе продукти обміну й життєдіяльності клітин Якби не було печінки, то людина просто могла отруїтися. Адже саме в цьому органі йде їхнє знешкодження для подальшого виводу з організму. Підшлункова залоза теж дуже важлива для гарного й повноцінного травлення. Вона виробляє безліч травних ферментів, які надходять у тонку кишку й беруть участь у переварюванні їжі. Крім цього, у підшлунковій залозі утворюється ще й необхідний для нас гормон інсулін, який регулює рівень цукру в крові. Коли цукру багато (наприклад, після ситного обіду із солодкими тістечками й сподіваємося із цукром), то інсулін викидається в кров і знижує його рівень. Якщо глюкози недостатньо, то вироблення цього гормону знижується й рівень цукру відновлюється із власних запасів організму. Жовчний міхур – це той орган, де концентрується вступник з печінки жовч. Коли людина не їсть, жовч не виділяється, а зберігається в жовчному міхурі. Але як тільки їжа надходить у тонку кишку, міхур одержує сигнал і викидає, що нагромадився жовч у просвіт дванадцятипалої кишки, де вона вступає в процес травлення. Однак саме жовчний міхур служить місцем утвору жовчних каменів, які є неодмінним атрибутом жовчно - кам’яної хвороби
Спроби відмовитися від паління часто перетворюються для курців у справжнє випробування, яке багато хто з них не проходить. За даними статистики таких спроб кожний з тих, хто вирішив відмовитися від пагубної звички перед...
Ложці вже кілька століть. Наші предки робили їх з дерева, потім зі срібла, ну а ми їмо ложками з нержавіючої сталі. Ложка є в кожному будинку, так не одного виду – є більші для супу, ледве поменше для чаю, ще менші...
Організм людини.