Різдво Христове - є одним із самих значимих подій у християнському світі. Це чи не саме очікуване свято в році й, можливо, саме улюблене. Католицьке Різдво передує Новому року, який стає лише відблиском уже минулого головного свята зими. Але, незважаючи на єдність канону, традиції святкування мають свої неповторні нюанси в кожній країні

Італія відома своїм умінням зберігати не тільки архітектурні пам’ятники, але й національні традиції. Згідно з існуючим повір’ям, на різдвяному столі неодмінно повинна бути сочевиця (лентике) у супроводі свинячого м’яса (дзампоне й котекино) — блюда, здатні забезпечити фінансове благополуччя їдця в новому році. Кругла сочевиця символізує монети — чим більше з’їж, тим багатше станеш. А от дзампоне («zampone» означає «ножища»- свиняче м’ясо зі спеціями зварене в мішку зі шкіри задньої свинячої ноги, що й зберігає її форму) і котекино (свиняча ковбаса із проверчених шматочків шкіри, м’яса й сала в натуральній оболонці зі свинячої кишки; варять не менше двох годин і подають гарячою) повинні сприяти достатку. Чим товстіше свиняча шкіра — тим більше дохід. Італійці вірять, що свиня,яка риє землю носом,завжди знайде, чим забезпечити своє майбутнє. У числі головних блюд — смажений або запечений вугор («капітону»). Незважаючи на те, що у Святвечір подають в основному рибні блюда, італійські господарки готовлять також індичку, фаршировану каштанами, горіхами й фруктами. Обов’язковий атрибут різдвяного застілля в Італії — «Панеттоне». Кожна господарка натхненно прикрашає цей пиріг цукатами й фруктами, а іноді навіть вносить деякі зміни в легендарний рецепт, відомий в Мілані з 1490 року! Своїм народженням знаменитий пиріг зобов’язаний шляхетному юнакові, який заради своєї любові до дочки булочника найнявся помічником у пекарню. Як відомо, любов творить чудеса: охоплений палкими почуттями парубок незабаром створив справжній кондитерський шедевр, що прославив булочника Тоні на століття. «Рane di Toni» («хліб від Тоні») одержав широку популярність, а новий пиріг розкуповувався у величезних кількостях, що суттєво збільшило шанси молодого дворянина одружитися на коханій. «Панеттоне» незмінно входить у список самих популярних різдвяних презентів, які частіше інших вручають друзям і колегам. На відміну від італійців, чехи ретельно стежать за тим, щоб на різдвяному столі не було ні шматочка м’яса. Усі дотримують цієї традиції, хоча пояснити причину м’ясного «табу» у Святвечір уже не може ніхто! Тому головне блюдо тут — смажений короп з картопляним салатом. Цікаво, що коропів відгодовують у спеціальних ставках цілий рік, а продають цю рибу рівно за тиждень до Святвечора прямо на вулицях зі спеціальних цистерн. Є ще одна традиція, пов’язана з рибою. Наприклад, у Празі перед різдвяною вечерею багато родин відправляються на берег Влтави разом з дітьми, щоб купити живого коропа аж ніяк не до застілля. Куплену рибу слід випустити в ріку, що викликає особливий захват у дітей. Можливо, 24 грудня називають у Чехії « щедрим днем» завдяки цьому доброму звичаю. Головна святкова випічка — «Ваночка» (Різдво по-чеському називається Vanoce (Ваноце). Традиційний різдвяний кекс випікається у вигляді плетеної кіски й вимагає особливої вправності й терпіння. У Польщі, як і в Чехії, головним різдвяним блюдом уважається короп. Але з ним зв’язана вже інша традиція: хазяїн будинку неодмінно повинен з’їсти голову коропа. Забавно, але в такий спосіб усі присутні за столом виявляють пошану главі родини. Відмучившись із головою коропа, хазяїн будинку повинен виконати ще один ритуал: покласти у свій гаманець лусочки з’їденого коропа, щоб у новому році вони перетворилися в монети.

Португальці теж готовлять рибу до різдвяної вечері. Традиційне блюдо Святвечора — тріска (бакаляу). А от наступного дня, 25 грудня, повсюдно подають до святкового обіду індичку, фаршировану каштанами ( як в Італії). Головна Рождественська насолода — Bolo Rai (Болу Розвівайся). Це своєрідний кекс із безліччю великих шматочків сухофруктів, цукатів і горішків.

В Ірландії Різдво неможливе без великої свічі, установлюваної біля дверей або в одному з вікон. Свічу повинен запалити самий молодший мешканець будинку, а виключне право погасити свічу належить жінці, що носить ім’я Марія. Цей ритуал відбувається на честь Святого Сімейства. Напередодні Різдва люди присутні на месі, після якої в кожному будинку подають знамениту на увесь світ ірландську каву (утримуюча віскі) з гарячими булочками. Правда, ірландці готовлять спеціальні блюда не тільки до різдвяного стола. Так, підсмажені акуратними скибочками грінки й склянка доброго ірландського віскі, які також виявляться під ялинкою, будуть призначені для «Santy», ірландського Діда Мороза. Не забувають навіть північних оленів — для них діти кладуть під ялинку кілька морквин, вітаючи «Santy». Велика різдвяна вечеря — це насамперед запечена індичка, фарширована смаженою картоплею, присмачена яблучним соусом, вершковим маслом і… коньяком. Традиційний гарнір у цей вечір неодмінно припускає наявність брюссельської капусти й моркви. Десерт — пудинг із фруктами, виготовлений заздалегідь, щоб він встигнув просочитися й стать по-справжньому смачним. Під час готування пудингу кожний член родини повинен помісити тісто. Це теж традиція. І вона дотримується, щоб у новому році родині супроводжувала удача

В США свято Різдва починається з негласного змагання: хто краще прикрасить свою вітрину, ялинку, будинок або офіс. Ілюмінація по всіх усюдах. А от святковий стіл досить різноманітний, оскільки країна багатонаціональна й традиції в родинах часто продиктовані походженням. І все-таки традиційну індичку з журавлинним соусом і гарбузовий пиріг готовлять практично по всій країні. Традиційний напій — добре відомий навіть у нас Егг Ніг

Імовірно, такого достатку різдвяних традицій, як в Австрії й Німеччині, немає більше ніде. Готування до свята починаються за чотири тижні до Різдва й супроводжуються не тільки ярмарками, але численними дружніми вечірками під час Адвента ( до речі, магазини по суботах під час усього Адвента працюють довше звичайного — щоб усі встигнули купити подарунки родичам й друзям). У Німеччині господарки починають пекти різноманітні пряники й печиво на початку грудня. Ця випічка має властивість зберігати свої смакові якості протягом тривалого часу, тому ошатні вазочки з печивом, розставлені всюди, стають невід’ємною частиною святкового оздоблення квартири. Пряники й печиво прийнято роздавати друзям і колегам, тому печуть їх у неймовірних кількостях. Моя подруга, повернувшись із відрядження в Баварію, була вражена. Її німецька колега принесла в офіс багато кілограмову коробку з домашнім печивом на будь-який смак. На запитання про те, скільки часу й сил було витрачено на цей презент товаришам по службі, дівчина відповіла, що її мама готовила частування тиждень! Хоча часте готування такої кількості печива дівчата перетворюють у забаву: збираються великою групою на кухні й приємно спілкуються без відриву від виробництва

Багато німецьких господарок радують своїх дітей різноманітністю різдвяних пряників: «ялинками», «гномами», «зірочками», тому малята із задоволенням проводять час на кухні, намагаючись допомогти. Німецька різдвяна випічка з’явилася як дарунки язичеським богам, яких намагалися піддобрити імбирними пряниками, марципаном, кексами й фруктовими пирогами. На різдвяний стіл обов’язково подається велике блюдо з горіхами, яблуками й пирогами, спеченими за тиждень. Ці частування символічні: яблуко нагадує про дерево пізнання добра й зла; горіхи в шкарлупі означають подолання труднощів на шляху до розкриття життєвої таємниці

В Австрії прийнято дарувати шоколад і випічку на Різдво. Традиційними в цей вечір на столі є короп, гусак і ковбаски. На різдвяний стіл у Німеччині прийнято подавати рибу (коропа або лосося — прадавній символ християнства) і достаток закусок. Ще одне обов’язкове блюдо Різдва — гусак. Найпоширеніший спосіб готування — запікання гусака з яблуками й чорносливом; наступний по популярності — смажений гусак з галушками. Альтернативою або доповненням до різдвяного фаршированого гусака в Німеччині вважається свинина із квашеною капустою. Уважається, що це блюдо приносить здоров’я й щастя наступного року. До головного блюда звичайно подається картопляний гарнір і овочевий салат. У деяких районах Німеччини з недавнього часу прийнято подавати до різдвяного стола м’ясне фондю; у деяких — білу ковбасу або сир

І все-таки в сучасної Німеччини символ свята й «візитна картка» різдвяних ярмарків - штоллен. Щороку перед Різдвом у різних містах країни проводять свято штоллена ( найбільший штоллен був виготовлений в 2000 р. і мав вагу 4200 кг!) Рождественський пірог штоллен, що нагадує дитину в пелюшці, був придуманий невідомим кухарем із Дрездену в 14-му столітті. (Інша типово німецька різдвяна прикраса стола — пряниковий будиночок — з’явилася в 18-му столітті). До складу цього пирога входять ізюм, мигдаль, ром, цедра апельсина й різні пряності. Зверху пиріг рясно посипається цукровою пудрою. Штоллен прийняте їсти в перший день Різдва й протягом декількох днів після нього. Він має суху щільну структуру й густий аромат. Принадність цього пирога в тому, що він стає ще смачніше наступного дня й ідеально підходить до ранкової кави. Не обов’язково відправлятися в Німеччину, щоб покуштувати цей шедевр. У Києві його теж можна купити (правда, фабричний). Але, оскільки в нас це досить дороге задоволення, можете приготувати самі!