Країна висхідного сонця… Дивна, інша, далека, незрозуміла, невідома. Сьогодні Японія представляє на огляд іншому світу яскраву комбінацію традицій і сучасних технологій, але от весільний ритуал, а точніше, його основні атрибути, залишаються в цій прекрасній країні незмінними вже багато сотень років

Як це було

Єдина відмінність сучасного японського узаконювання відносин від сивого минулого — то, що в наш час шлюби в Японії укладаються і по любові. Раніше це прекрасне почуття у відносинах відігравало останню роль, точніше взагалі ніякої ролі не відіграло: шлюб був способом зберегти соціальний статус і продовжити рід, а в часи самураїв — засобом для створення військових і кланових союзів, але ніяк не щасливим з’єднанням люблячих сердець. Все-таки інші японські весільні звичаї не змінилися із часів сегунів. Приміром, сьогодні, як і тисячу років тому, весілля прийнято грати влітку, та й убрання нареченого й нареченої «модернізації» практично не перетерпіли

Весільні кімоно — твори мистецтва

За традицією, японські наречені на церемонію одруження одягають «широмаку» — кімоно з білого шовку тонкої роботи, білу парчеву накидку й спеціальну перуку для церемоній «шинто», яку прикрашають шпильками «кансасі», срібними шпильками або традиційним гребенем. Перуку може замінити інший головний убір — щось між шапочкою й косинкою — «цунокакусі» з білої шовкової матерії із червоною підбивкою, що приховує «ріжки ревнощів», які, по японських повір’ях, є в будь-якої нареченої. Крім того, цей «капелюшок» з назвою, що важко вимовляється, служить символом шанування чоловіка й бажання сховати свої недоліки. У руках наречена, як правило, тримає не букет, як у нас, а весільне віяло. Причому, білий колір весільного кімоно не випадковий. Звичайно, ви думаєте, що він символізує чистоту й непорочність? Абсолютно вірно для всього іншого світу, але тільки не для Японії. Там він є символом нового початку: так наречена демонструє, що не привносить нічого зі свого минулого в будинок нареченого

За звичаєм, наречена міняє вбрання кілька раз під час весільного прийому. Кожна зміна супроводжується спеціальним ритуалом, пишність і деталі якого залежать від фінансових можливостей молодят і їх батьків. І не дивно, адже кожне таке плаття — справжній витвір мистецтва: у шиття застосовують канитель із золота й срібла, а при ручнім фарбуванні тканини використовують присипку із золотих і срібних порошків

Після церемонії одруження поверх білого кімоно надівається червоне — «іроучикаке», розшите сріблом і золотом. І знову ене просто так: у Японії вважають, що червоний колір відганяє парфумів і є символом подружнього щастя, а вишиті журавлі символізують життя. Наприкінці вечора наречена востаннє у своєму житті облачається в «фурісоде» — кімоно яскравого кольору й певного покрою, яке носять винятково незаміжні дівчата. Причому в останньому вбранні нареченої можуть бути присутніми будь-які кольори, крім фіолетового: японці впевнені, що цей колір передвіщає швидкий розпад шлюбу. Всесвітня емансипація трошки зачепила «крильцем» і Японію, тому в цей час японські наречені можуть надягати як кімоно, так і європейське біле плаття. Багато віддають перевагу традиційному кімоно з перукою під час самої церемонії одруження, а на другу «частину» весілля надягають біле плаття по західній моді

Традиційним же кольором одягу нареченого в Японії був і залишається чорний. Молодий одягнений у весільне одягання «хакама» вільного покрою з вишитими фамільними гербами. А от родина нареченого повинна бути одягнена в убрання тільки білого кольору

Весільна церемонія

Сама церемонія складається з декількох етапів. Релігійний обряд містить у собі елементи буддійських, синтоїстських і християнських весільних церемоній. Раніше їх проводили в будинку нареченого, але сьогодні такі заходи частіше проходять у весільних залах. Кожний крок учасників церемонії одруження строго регламентований. Але найголовніше таїнство: у ході ритуалу молодята тричі по маленькому ковткові відпивають із трьох чашок спеціально приготовлене саку, дають клятву вірності один одному й… стають чоловіком і дружиною. Спостерігати за таїнством шлюбу дозволене тільки близьким родичам молодих і «накодо» ( у нас — сват). Причому сьогодні роль «накодо» носить символічний характер, а раніше, коли шлюби зі сватанням були більш поширені, він знайомив молодих і допомагав у весільних готуваннях. Після традиційної церемонії молоді влаштовують урочистий прийом, брати участь, у якім тепер уже можна всім запрошеним. Цей весільний бенкет практично нічим не відрізняється від західних аналогів: вимовляються промови, піднімаються тости, улаштовуються танці (традиційні, звичайно, у яких наречений з нареченою не беруть участь). А дарувати молодятам, за звичаєм, можна тільки гроші, які підносять у формі чека. Робиться це потім, щоб допомогти хоч якось відшкодувати величезні витрати на страшно дороге весільне торжество. От таке воно, японське весілля!