Таємничий Стоунхендж, незламна й велична гора святого Михайла, індуїстське священне місто в джунглях Камбоджі, загублена на тисячу років Кам’яна Книга Будди… У світі так багато дивного!

Похмура тінь Стоунхенджа

Загадковий силует Стоунхенджа вражає вже не одну сотню років. Дотепер учені намагаються з’ясувати, ким були будівельники цього спорудження й для чого воно призначалося. Достеменноо відомо тільки те, що грандіозний будівельний проект був початий невідомою високорозвиненою цивілізацією 5 тисяч років тому, а для завершення цього загадкового й лиховісного монумента треба було 2 тисячі років! Версій призначення Стоунхенджа безліч, і єдине, що їх зв’язує — упевненість — це колосальне спорудження носить, безсумнівно, сакральний характер. Але з якою саме метою були привезені 50-тонні валуни аж з гір Південного Уельсу ( більш ніж за 380 км від місця будівництва), будуть сперечатися ще не одне десятиліття. Поки йшло це грандіозне будівництво, змінилося 300 поколінь. А потім, через усього лише два століття, по незрозумілих причинах люди покинули це місце. Те, що ми знаємо про Стоунхендже — лише крихти в порівнянні з тим, чого ми про нього не знаємо. Напевно, саме тому цей загадковий пам’ятник зниклої цивілізації продовжує хвилювати нашу уяву

Дивна святиня християнства

Мова йтиме не про одне із загальновизнаних трьох «стовпів» християнства: не про Рим і Єрусалим, і навіть не про кафедральний собор Сантьяго-Де-Компостела в Іспанії. Одна із самих незвичайних християнських святинь — прадавній монастир святого Михайла, заснований на острові біля північного узбережжя Франції. У Середньовіччя Мон- Сен- Мішель користувався популярністю серед прочан. Тут вінчалися королі, і одержував благословення Вільгельм Завойовник перед походом на Британію. Але ізюминка монастиря навіть не в цьому, а в тому, що будівництво будинку, що займає весь острів і заснованого в 966 році, тривало протягом 400 років. Цей вигадливий на три рівня комплекс із масивними колонами й витонченими арками — шедевр архітектури, який поєднує в собі практично всі напрямки європейського зодчества. Саме тому монастир Мон-Сен-Мішель визнаний живим втіленням історії мистецтва. Та й сама легенда створення монастиря вражає. Згідно з нею, наприкінці VII століття до французького єпископа з’явився архангел Михайло й велів побудувати монастир на вершині гори. Але до того, як архієпископ зміг зробити це, гора була затоплена морем і перетворилася в острів. Архангел знову з’явився й, щоб підкреслити важливість прохання, пробив діру в голові єпископа. Перелякані люттю «небес» ченці ретельно почали будівництво й не припиняли його протягом 4 сторіч. Так що монастир можна легко зрівняти з великим і жахливим будинком Вінчестерів (ПОСИЛАННЯ на статтю 10 страшних місць).

Прадавній Анкор

У самому серці Камбоджі розташований індуїстський храм Анкор, прадавній і загадковий. Цей палацово-храмовий комплекс, практично, єдине, що залишилося від імперії кхмерів. На піку слави він уважався центром світу. Палац — зразок зробленої симетрії — був розділений на 4 рівні частини, кожна з яких дзеркально відображала інші, а сам храм присвячений богові Вішну — одному з найвідоміших індуїстських богів. Уважалося, що він має достатню владу, щоб зберегти й повернути до життя тих, хто в нього вірить. Величезний триповерховий комплекс вражає не тільки незліченною кількістю терас, залів і п’ятьома величезними вежами, а довжиною й художньою досконалістю рельєфних зображень. На стінах храму помістилася вся історія кхмерів і відомі індуїстські міфи, по «подіям» і барвистості, що не уступають грецьким. Довжина рельєфів — більш 800 метрів. Площа — більш 2230 квадратних метрів. Особливо вражають фігури танцівниць на стіні палацу. Їх півтори тисячі й кожна відрізняється від інших, хоча «рухаються» усі синхронно. До наших днів комплекс зберіг усього лише трохи більше… 270 храмів. Але дивно те, що таку немислиму й високомистецьку навіть для сучасних технологій громадину кхмери «відгрохали» усього лише за 35 років! Як їм це вдалося, учені сперечаються до цих пір

По дорозі до просвітління

Самий загадковий буддистський храм ( ні, не той, що в Бірмі із золотим зубом Будди) перебуває в Індонезії, на острові Ява, у підніжжя діючого вулкана. Ця східчаста піраміда в 30 із хвостиком метрів висотою, побудована таким чином, що стоячи внизу, відвідувач не бачить верхньої частини святилища. А називається храм Боробудур або Кам’яна Книга Будди. Це, дійсно, своєрідний ілюстрований навчальний посібник для тих, хто не може самостійно прочитати про шлях Будди до просвітління. Для таких на шляху до вершини храму (а шлях цей становить аж 5 км) усі стіни поцятковані барельєфами, що розповідають про всі перипетії в житті божества. Будівництво такого високомистецького спорудження, знову ж, навіть із використанням сучасних технологій, було б грандіозним завданням. Беручи до уваги, які інструменти й технології використовувалися 12 століть назад, можна вважати будівництво Боробудура дивом. У храмі більш 2700 різьблених панно й більш 500 статуй Будди, кожна з яких вирізана із цільного каменю. Грандіозність «підтримують» витончені різьблені ворота й прольоти сходів, охоронювані міфічними чудовиськами. Подібно єгипетським пірамідам, храм побудований без використання цементного розчину. Але це величне спорудження — загадка, якій вже більш 1200 років. Адже, менше ніж через сотню років після будівлі, храм був залишений, і його поглинули джунглі на тисячоріччя. Відшукали комплекс заново тільки на початку 19 - го століття. Але й сьогодні, навіть самі віддані буддисти не знають, чому храм був побудований саме тут і з якої причини так швидко від нього відмовилися

На перетинанні трьох релігій

Ледве чи не єдине місце на землі, на яке претендують відразу три релігії — Храмова гора в Єрусалимі. Це святиня іудаїзму, християнства й ісламу. По легендах, саме там, на Храмовій горі, стояв Ієрусалимський храм Соломона й Ірода, від якого зараз залишилася Стіна Плачу. Саме із Храмової гори, третьої за значенням святині для мусульман (після Мекки й Медини), пророк Мухаммед піднісся в небо на крилатому коні. Не дивно, що навколо цього значимого сакрального місця для трьох провідних релігій світу дотепер іде психологічна й, на жаль, не тільки психологічна, боротьба

Загадка плато Наска

На території сучасного Перу на високогірному плато Наска лежить таємнича Пампа Колорада (Червона пустеля). Саме там, ще в 30-ті роки, льотчиками були виявлені лінії, прокреслені по червоних породах пустелі, що й зображують більше сотні рослин і тварин. Існує безліч теорій, що пояснюють їхній зміст, що й відповідають на запитання, навіщо взагалі вони були намальовані, але їх дійсне призначення дотепер залишилося загадкою. Причому, версії використання ліній Наска різні настільки, що просто дух захоплює від польоту фантазії дослідників. Деякі з них затверджують, що малюнки носять ритуальний характер, інші говорять про астрономічне значення, а є й упевнені в тому, що лінії призначені для посадки інопланетних космічних кораблів. Щодо часу створення думки теж розходяться, але більшість приписує «мистецтво» цивілізації наска, що населяла плато до II-го століття нашої ери. А «мистецтва» ці дійсно грандіозні. Приміром, колібрі в наска вийшла 50 метрів у довжину, павук — 46 метрів, а ящірка — 188. Дивно й те, що навіть за допомогою сучасних геодезичних приладів неможливо провести на пересіченій місцевості пряму лінію довжиною 8 кілометрів так, щоб відхилення не перевищувало 0, 1%. А творцям малюнків це вдалося! Більше того, прямі лінії, що тягнуться протягом багатьох кілометрів, немов ігнорують складки рельєфу: спускаються в яри, піднімаються на вершини пагорбів -, але їх геометрична правильність і паралельність зовсім не порушуються! Плато Наска — не єдина в Перу територія, покрита загадковими зображеннями. Усього в десятку кілометрів розташоване містечко, навколо якого на плато Пальпа Пампа перебувають тисячі аналогічних смуг

Загублене місто інків

Секретне місто інків Мачу Пікчу був побудований високо в Андах. Чому саме там, неясно дотепер. Інки вважали, що найкрасивіші пейзажі, подаровані природою, наділені надприродною силою. Щодо цього Мачу-Пікчу був ідеальним і навіть містичним місцем, де зустрічалися небо й земля. Можливо, його й вибрали для того, щоб бути якнайближче до Сонця й щогодини служити своєму верховному божеству. Але чому населення в один день покинуло це прекрасне місто? Дослідники відкидають гіпотезу про зовнішнє вторгнення: ні слідів насильства, ні руйнувань вони не виявили. Є припущення, що інків скосила епідемія віспи. А можливо жителі залишили своє місто на кару за безчестя, нанесене однією зі священних дів сонця. Адже насильство над священною дівою карало смертю винного, усіх його родичів, сусідів і, іноді, усієї громади, а на опоганенім місці не можна було жити навіть тваринам. Як би то не було, але дослідники не втрачають упевненості в тому, що коли-небудь зможуть розгадати цей секрет. А ще місто знамените своїми дивними храмами. Незвичайний храм Кондора, названий так завдяки каменю, який повторює обриси пташиної голови й дзьоба, а за ним височіють дві скелі, що символізують крила. Безперечний шедевр архітектури інків — храм Сонця. Звідси жерці могли вести астрономічні спостереження: визначати точне положення світила для проведення містичних ритуалів. Але призначення багатьох храмів Мачу-Пікчу невідомо дотепер. Наприклад, якому божеству був присвячений храм Трьох вікон, учені ще не з’ясували, хоча й установили, що, як починали інки, вікна цієї будівлі вели в нескінченність…