Говорячи про корекцію ваги, кожний з нас відразу ж представляє гладку людину, що бідує в рятуванні від зайвих кілограмів. Однак існує категорія людей, які, навпаки, випробовують явний недолік маси тіла. Таких, щоправда, набагато менше, однак нерідко вони потребують такого ж пильного медичного спостереження, як і пацієнти з ожирінням. Худими з медичної точки зору можуть уважатися люди, вагові показники яких не укладаються в рамки нормальних параметрів існуючих формул, за допомогою яких визначається достатність (або надмірність) ваги тіла.

Наприклад, якщо в якості такого визначення використовувати всім відому формулу ріст (см) мінус 110, то фактична вага, що відрізняється від отриманої різниці більш ніж на п’ять відсотків, буде свідчити про недостатню (або надлишкову) масу тіла. Однак така формула, та й переважна більшість інших методів визначення достатності ваги не враховують таких важливих факторів, як вік, конституційна будова й індивідуальні особливості людину. Навіть характер, і той має значення. От чому, одержавши, наприклад, занижений результат, не можна говорити про те, що людина явно потребує необхідності поправитися (виключення можуть скласти хіба що занадто виражені відхилення від норми). Дійсно, худорба може бути причиною, наприклад, прискореного обміну речовин. При цьому як би посилено ви не харчувалися, поправитися однаково не вдасться. Крім того, до підвищення обміну речовин може привести зміна способу життя: активні заняття спортом, прискорення життєвого ритму, різка активізація фізичної діяльності і т.д. Причому нерідко навіть після повернення в колишнє життєве русло заданий темп обмінних процесів ще тривалий час залишається на високому рівні, не даючи можливості набрати вагу. Разом із цим зайва худорба, викликана підвищенням обміну речовин, зовсім не позначається на самопочутті людини: вона залишається здоровою, активною і працездатною.

Ще однієї причиною, якщо можна так виразитися, фізіологічної худорби є темперамент і характер людини. Що стосується темпераменту, то флегматики, сангвініки, холерики й меланхоліки відрізняються друг від друга не тільки вдачею, але й особливостями анатомії. Так, флегматики більше схильні до повноти, оскільки в них більш розвинена жирова тканина. А от холерикам і меланхолікам більш властива худорлявість, оскільки жирової клітковини в них недостатньо з народження. Хоча ні ті, ні інші від цього жодним чином не страждають. Якщо ж говорити про характер, то вже давно замічене, що добродушні, неконфліктні люди завжди більш повні. І навпаки, надмірна худорлявість нерідко буває причиною підвищеної агресивності, дратівливості й кепського характеру. Це пов’язане з тим, що негативні (властиво, як і позитивні) емоції потребують підживлення більшою кількістю енергії. Якщо ж скандальність і злобливість у людини, як говориться, у крові, ніяка висококалорійна дієта не виправить ситуації.

Не можна також забувати й про конституційні особливості людського тіла. Так, люди астенічної статури можуть мати набагато меншу масу тіла, чим було б потрібно згідно різних формул. Однак це зв’язане не з патологією травного тракту, а з генетично запрограмованою недостатністю розвитку кістково-м’язового апарата. Тим часом, астеніки також не скаржаться на стан свого здоров’я.

Таким чином, можна зробити висновок, що худорба - це не симптом, що свідчить про розлад травлення, а скоріше суб’єктивний показник, один з варіантів норми ( зрозуміло, якщо не ідеться про крайній ступінь худорби, що граничить із дистрофією). Якби було інакше, то всі худі люди вже давно зникли б у результаті природнього біологічного відбору.

Зовсім інша справа, якщо худорба є ознакою або наслідком якого-небудь патологічного процесу, про що ми поговоримо в наступних наших статтях.

Якщо ж говорити про естетичну сторону питання, те знову ж, на смак і колір товариша немає. Хоча майже всі цінителі й експерти в області жіночої краси вже давно помітили, що мода на худорбу поступово проходить.