Процедура всиновлення досить трудомістка й затягнута за часом. Необхідно зібрати велику кількість документів і чекати, чекати, чекати.

Але так чи це погано? Адже в такий спосіб ми проходимо перший етап випробування, і одержуємо додатковий час на обмірковування такого важливого кроку в нашому житті, як усиновлення дитини.

Кожна людина, у такій ситуації, керується різними мотивами. Хтось дуже прагне стати батьками, але фізіологічно не може це зробити; хтось прагне замінити свою загиблу дитину; хтось прагне в такий спосіб різноманітити своє життя.

Є категорія людей, які бажають бути як усі, і із цих міркувань, беруть дітей з дитячих будинків; є такі, які за рахунок сиріт прагнуть розв’язати свої матеріальні й житлові проблеми.

Нарешті, є категорія людей, які просто прагнуть допомогти нещасним дітям, що залишилися без батьківського тепла й пещення.

Як правило, остання категорія сама нечисленна, але серед неї практично не зустрічаються випадки відмовлень, тобто такі батьки не повернуть дитину в будинок крихітки, тільки тому, що вона їм не підійшла або не виправдала очікувань.

Яким би мотивом ви не керувалися, необхідно дуже ретельно все обміркувати. Адже маленькі діти це не іграшки, з якими можна програтися й, якщо вони не сподобалися, віддати назад.

Такі діти виявляються відданими двічі, і від такої психологічної травми їм буде дуже важко оправитися в майбутньому.

До того же дитина це не тільки велика відповідальність, але й великі матеріальні витрати. І до цього новоспечені батьки теж повинні бути готові.

До того же часто зустрічається ситуація коли люди намагаються склеїти дитиною родину,яка вже розвалюється. Як показує практика, такий мотив у корені невірний. Дуже часто така родина не витримує додаткового випробування, і справа йде до розлучення.

У такому випадку найбільше страждають саме прийомні діти. Після розлучення вони виявляються не потрібні ні новому татові, ні мамі.

Перед усиновленням необхідно тверезо оцінити свої матеріальні можливості, стан свого здоров’я, можливість допомоги з боку родичів.

Необхідно враховувати, що якщо ви берете немовля, то деякі хвороби не можуть бути діагностовано в такому віці. Чи будете ви готові до того, що дитина може виявитися хворою? Яка буде ваша реакція в такому випадку?

Не можна скидати з рахунків і насторожене відношення навколишніх до прийомних дітей і наявність доброзичливців, які можуть у майбутньому розкрити правду прийомній дитині.

Якщо, зваживши всі за і проти, ви все-таки зважилися на всиновлення, вам ще потрібно зробити вибір віку дитини, яку ви прагнете всиновити. Про мінус усиновлення в дитинстві було сказано вище.

До плюсів же можна віднести те, що ви починаєте формувати особистість дитини практично з нуля. І в цьому випадку тільки від вас залежить, яким буде її характер і інтелектуальний розвиток. Вирішивши всиновити дитину другого півріччя життя, необхідно враховувати, що в нього може бути присутнім такий діагноз, як затримка психомовного розвитку.

Сам по собі цей діагноз не страшний і викликаний тим, що життєвий простір дитини в дитячому будинку обмежений двома - трьома кімнатами, а перебуває вона найчастіше в манежі.

Займатися індивідуально з кожною дитиною персонал не має сил через велику кількість дітей. Спочатку вона може відставати від своїх домашніх однолітків, але ваша любов, розуміння й пещення допоможуть їй наздогнати й навіть перегнати діток, які з народження виросли в люблячім середовищі.

Взагалі успішна адаптація прийомної дитини в новій родині залежить від того, чи будете ви її приймати такою, якою вона є: з її характером, її гідності й недоліки.

Не варто витрачати свої сили тільки на подолання, як вам здається, негативних рис характеру дитину. Краще допоможіть їй розвити в собі те краще, що в ній закладене природою.

Якщо у вас у родині уже є дитина дуже важливо заручитися її підтримкою в процесі всиновлення, запобігти дитячим ревнощам і прислухатися до її думки в цьому питанні. Необхідно допомогти дітям налагодити контакт і намагатися приділяти їм рівну частку уваги.

Такий серйозний крок у вашому житті, як усиновлення, повинен робитися тільки після всебічного вивчення ситуації, ухвалення загального рішення мами, тата, уже наявної дитини й близьких родичів, та, найголовніше, після усвідомлення величезної відповідальності, яку ви тим самим берете на себе.