Розставшись із дитинством і перебуваючи на роздоріжжі, підліток жадає скоріше стати дорослим, намагається порвати із твердим контролем родини й школи, прагне до самостійності, активно шукає себе, причому методом проб і помилок.

Фізичний розвиток, статеве дозрівання, що відбуваються в цьому віці, підкріплюють почуття дорослості, а помилки, обумовлені соціальною незрілістю, що відповідає до нього відношення дорослих, - постійно й безжалісно відкидають його до дитинства.

Вікова драма штовхає його до конфлікту з дорослими, відходу від них, до зімкнення із себе подібними, орієнтованості на їхні оцінки. Ці оцінки дуже часто суперечать загальноприйнятим нормам поведінки і є проявами підліткового негативізму, що може привести до не дуже гарних наслідків.

Вік, коли відбувається дуже багато помилок, перший сексуальний досвід, який часто приводить до вагітності, абортів.

Вони ще діти й усе ще грають в ігри, але тільки тепер уже все по дорослому. Розбивання вікон плавно перетікає в хуліганство, злодійство, і підліток легко може стати малолітнім злочинцем. Перша сигарета, перший келих вина стають гарним і романтичним початком алкоголізму й наркоманії.

Діти зі слабкою нервовою системою, не знаходячи розуміння серед близьких, виражають свій кризовий вік у суїцидальних спробах.

Усе це наслідки не тільки занедбаності дітей. Важка дитина може вирости й в цілком благополучній повній родині.

Батьки роблять помилки в спілкуванні з дітьми і їх вихованні незалежно від свого віку, матеріального добробуту або рівня освіти. Усі перераховані фактори, звичайно, теж мають свою силу, але будуть уже зовсім інші помилки.

Самі типові помилки у вихованні дітей:

1. Гіпопротекція.

Підвищена свобода дій у дитини. Її вчинки не контролюються. Батьки нічого не знають про свою дитину, де й з ким вона проводить час, чим захоплюється. Батьки формально виконують свої функції, але не вкладають у виховання особистісного сенсу. У результаті дитина змушена шукати необхідні їй цінності й норми поза родиною. І не завжди ці норми не суперечать її здоров’ю, психіці й суспільному закону.

2. Гіперпротекція

Виховання, в основі якого лежить підвищена увага до дитини й підвищений контроль над нею. Батьки прагнуть повністю контролювати поведінку дитини, змусити її копіювати власну цінно-нормативну систему.

У подібній системі виховання повністю ігнорується особистість дитини. Внаслідок чого відбувається різке падіння адаптивних здатностей особистості: конфлікти з однолітками, безпорадність, споживча позиція.

А в багатьох підлітків такий тип виховання, навпаки, викликає бурхливий протест, що веде до загострення взаємин з батьками й до різних порушень поведінки.

3. Кумир родини

Мімозне виховання. Метою батьків стає задоволення всіх потреб дитини, прагнення позбавити її від будь-яких труднощів. Дитина в підсумку стає егоцентричною, завжди бажає бути в центрі уваги, усе бажане одержувати з легкістю, без особливої праці. При зіткненні з реальними життєвими труднощами вона виявляється не в силах з ними впоратися.

4. Емоційне відкидання

Виховання по типу Попелюшки. Мати або батько тяготяться дитиною, яка постійно відчуває це, особливо якщо у родині є інша дитина, яка одержує з боку батьків більше уваги. Таке виховання сприяє розвитку підвищеної ранимості й чутливості, уразливості й скритності.

5. Тверді взаємини

Жорстоке відношення із суворими розправами за дрібні провини й неслухняність викликає в дитини страх перед батьками, жорстокість. З таких дітей нерідко виростають жорстокі люди.

6. Виховання вундеркінда

Батьки прагнуть дати дитині як можна більш широку освіту, розвити її, найчастіше уявні здатності. Крім навчання в школі, дитина займається музикою, іноземною мовою, спортом. Вона постійно зайнята, кудись поспішає.

У таких випадках дитина втрачає можливості брати участь у дитячих іграх, спілкуватися з однолітками. У неї протест проти такого режиму. Вона прагне позбутися надмірних навантажень, виконуючи їх формально. Така завантаженість сприяє розвитку підвищеного виснаження нервової системи й тривожності.

Будь-якій дитині з будь-якої родини в будь-якій країні в першу чергу потрібна батьківська любов. Упевненість у тому, що хтось любить її від усього серця, зовсім безкорисливо. Таке можуть тільки батьки.

Саме головне в будь-яких відносинах близьких людей - довіра.

Довіряйте своїй дитині й говорите з нею з позиції дорослої людини, лементом ви ніколи нічого не доб’єтеся. З лементом і покаранням ви будете звичайною мамою й татом, а ви повинні стати дитині в цьому віці іншим. Іншим, з яким вона може поділитися своїми думками, проблемами, які хвилюють її.

Кожна дитина може вирости дуже гарною людиною, якщо до неї буде комусь справа.