Млинці й млинчики давно перейшли в розряд звичайного смачного блюда, яке ми готовимо незалежно від сезону. І все-таки раз на рік — наприкінці або середині лютого — і в млинців буває справжнє свято, коли, практично, кожна господарка стає на пару годин до плити, щоб насмажити цілу стопку тонких, рум’яних, ароматних млинців. Масниця! Це свято відоме слов’янським народам з давніх часів. Спочатку так називалися язичеські свята на честь бога Волосся, що означали зустріч весни. Вони супроводжувалися всілякими обрядами (спалюванням опудала зими, розведенням багать, залишенням їжі на могилах предків) і обов’язковим бенкетом, головним блюдом якого були вони самі — млинці, випечені з рідкого тіста, круглі й жовті, як сонечко

За деяким даними млинці були першим хлібобулочним виробом, приготовленим людиною. Їхні різновиди є у всіх народів — наші млинчики, французькі крепи, англійські пенкейкс, індійська доса, ефіопська інджера й інші. А історики все не можуть розв’язати, у яку сторону дивитися, щоб визначити батьківщину млинців — чи то в Єгипет, чи то в Китай. Наше ж назва походить від слова «млин» (вона сама — млин) і зв’язане, як ви розумієте з меленим борошном. До речі, дріжджові млинці — це винятково слов’янський винахід

У старі часи процес випічки млинців був справжнім таїнством. Увечері напередодні Масниці господарка готовила опару, а дочекавшись появи на небі перших зірок, виходила з нею до річки (якщо була поблизу) або до колодязя й уже там замішувала тісто, додаючи в нього іноді сніг. Повернувшись додому, ставила миску з опарою на вікно, присуджуючи: «Місяць ти, місяць, Золоті ріжки, Заглянь у віконце, Подми на опару». До речі, ви помітили, що ми дотепер говоримо: «пекти млинці», хоча, скільки себе пам’ятаємо, — смажимо їх на сковорідці. Це теж — данина поваги предкам. Адже в ті часи млинці випікали в печі, у чавунних, змазаних маслом, сковорідках (іноді спаяних по кілька штук разом).

Борошно для млинців можна брати різне — пшеничне, ячмінне, житнє, але найбільш популярної в наших предків була гречане (або суміш її із пшеничним борошном). Із чим їдять млинці? Із чим тільки їх не їдять! Самі традиційні доповнення — ікра, солона риба, сметана, розтоплене вершкове масло, варення, мед

   А готовлять традиційні млинці так:

2 — 2, 5 склянки пшеничного борошна, 4 склянки молока, 20 г дріжджів, 2 ст. ложки вершкового масла, 1 ст. ложка цукру, 1 яйце, шматочок несолоного свинячого сала ( для змазування сковорідки), 1 ч. ложка солі, 4 ст. ложки сметани (меду, варення) або 400 г оселедця, або 50 г ікри.

У підігріте до 30 градусів молоко покласти дріжджі, сіль, цукор і добре перемішати. Влити суміш у просіяне борошно, додати яйця, перемішати все до утвору однорідної маси, наприкінці ввести розтоплене вершкове масло. Замішане рідке тісто процідити через сито й поставити в тепле місце для шумування на 3-4 години. За цей час його потрібно кілька разів перемішати, щоб випечені вироби вийшли більш легкими й пористими, у готове тісто можна ввести збиті білки

Тісто для млинців можна приготувати й іншим способом ( з тих же компонентів): у теплім молоці (1 склянка) або воді розчинити дріжджі, усипати половину борошна, замісити густе тісто й залишити його в теплім місці на 2-3 години. Коли тісто підійде, додати розтоплене вершкове масло, сіль, цукор, інше борошно й добре вимісити. Потім розвести теплим молоком і поставити в тепле місце. Коли тісто вторинне підніметься, його знову розмішати й дати піднятися. Після цього можна приступати до випічки млинців

Нагріти сковороду (краще — чавунну) з довгою ручкою, змазати свіжим або іншим салом, налити тонкий шар тіста, розрівняти його, нахиляючи сковороду в усі боки, і поставити на вогонь. Коли одна сторона млинця присмажиться, перевернути його й присмажити іншу

Готові млинці скласти на тарілку стопкою, кожний млинець змазати вершковим маслом