Навряд чи я погрішу проти істини, якщо скажу, що більшість із нас хоч одного разу пробували суші (нехай навіть у місцевому суші-бару, нехай після цього довго плювалися й клялися: «Більше — ні-ко-так! Тільки — у Японії або — у найгіршому разі — в Америці, і тільки якщо до океану можна дійти пішки») і при цьому зовсім деякі їли справжній морквяний пиріг. Але ще більш цікаво те, що в США, де він уважається культовим блюдом поряд з біфштексом, курячими крильцями і яблучним паєм, морквяний пиріг з’явився всього лише близько 50 років тому. От це — кар’єра! Проте «народився» морквяний пиріг у далеке, похмуре середньовіччя, коли з насолодами, як ви знаєте, було дуже туго, а життя без десерту — суще покарання. Морква ж була самим солодким з овочів, уступаючи, хіба що цукровому буряку. Друге народження цей десерт пережив у Британії в роки другої світової війни — знову ж через убогість раціону, що обмежується картковою системою
А потім раптом зробив ефект вибуху в Сполучених Штатах Америки в роки божевільних 1960-х, з’явившись у складі меню багатьох ресторанів і кафе. Публіка спочатку віднеслася до такого незвичайного десерту насторожено, а потім буквально в нього закохалася. Так протягом півсторіччя солодкий пиріг зі скромного, хоча й, безумовно, корисного овочу став таким же неодмінним атрибутом американської домівки, як різдвяна індичка або барбекю.
Головний принцип готування морквяного пирога — перемішування окремо сухих і рідких інгредієнтів, а потім об’єднання їх у єдине ціле. До складу тіста часто входять спеції кориця, гвоздика й мускатний горіх, а також — горіхи, кокосова стружка або ананаси. Зверху пиріг дуже часто прикрашають м’яким, приємним на смак кремом, що полягають із вершкового сиру, масла й цукрової пудри. Але можна обійтися й без нього. Форма в пирога теж може бути різною — від круглої до хлібно -«цегельної» і маленьких капкейків. Зараз морквяний пиріг знову завойовує популярність, тепер уже — по усьому світу. Багато в чому, завдяки старанням запрошених північноамериканських шеф-кухарів
Ну й що, якщо до нас мода, у тому числі й гастрономічна, доходить із невеликим запізненням. Не будемо ж ми ображатися! Раніше або пізніше — завжди приємно познайомитися із чимсь гарним. І вже повірте, морквяний пиріг вартий самої теплої й тривалої дружби
А от, властиво, і наш герой:
Морквяний пиріг
Що маємо:
3, 5 склянки моркви, роздрібненої в комбайні до розміру гречаного зернятка,2 склянки борошна,1, 75 склянки цукрового піску,1 склянка рослинної олії,4 великих яйця,1 склянка рубаних волоських горіхів,1 склянка кокосової стружки,2/3 склянки ізюму,1 ст. ложка мускатного горіха,1 ст. ложка кориці,1 щіпка меленої гвоздики,1 ч. ложка солі,4 ч. ложки розпушувача,2 ч. ложки харчової соди
Для крему:
300 г розм’якшеного сирного сиру «Філадельфія» (у принципі, якщо немає бажання витрачати 130 г на впакування (правда — більше) «Філадельфії», я звичайно заміняю її в рецептах вершкової «Дельфією» (недарма її так назвали)) 100 г розм’якшеного вершкового масла,2/3 склянки цукрової пудри,
Що творимо:
1. Розігріваємо духовку до 170 градусів. Змазуємо маслом форму діаметром 26 см і прокладаємо її дно папером для випічки
2. З’єднуємо в мисці борошно, мускатний горіх, корицю, гвоздику, сіль, розпушувач, соду й перемішуємо
3. У мисці побільше з’єднуємо моркву, цукор, яйця рослинну олію й теж перемішуємо
4. Додаємо сюди ж волоські горіхи, ізюм, кокосову стружку й ще раз перемішуємо
5. Виливаємо в суху суміш із борошна й пряностей морквяно-яєчну суміш і знову перемішуємо до одержання однорідної маси
6. Перекладаємо тісто у форму й випікаємо приблизно 50 — 60 хвилин
7. Протикаємо пиріг у центрі дерев’яною зубочисткою: якщо вона суха — пиріг готовий. Перед тим, як дістати пиріг з форми, даємо йому постояти 20 хвилин
8. Тим часом готовимо крем. Гарненько розтираємо ложкою або силіконовою лопаточкою сир «Філадельфія», масло й цукрову пудру до однорідного стану. Змазуємо кремом повністю остиглий пиріг і подаємо
Навряд чи я погрішу проти істини, якщо скажу, що більшість із нас хоч одного разу пробували суші (нехай навіть у місцевому суші-бару, нехай після цього довго плювалися й клялися: «Більше — ні -ко - так! Тільки — у Японії або — у...