Схоже, що людство завжди любило побалувати себе десертом — це підтверджують навіть серйозні вчені, затверджуючи, що тістечка й інші насолоди щосили готовили ще в Прадавньому Римі. Однак Рим упав, і нащадкам жителів Священної імперії, не говорячи вже про їхнім завойовникам, довгі роки було в буквальнім значенні слова несолодко. Відродження кондитерського мистецтва почалося у Венеції й лише наприкінці XV — початку XVI століть із появою цукру. А до того часу насолоди купували в арабів

Шоколадні ж торти з’явилися й того пізніше — по самих оптимістичних даних — наприкінці 1670-х рр. Деякі історики зв’язують ріст популярності какао-бобів саме з використанням їх у випічці (споконвічно шоколад тільки пили). Правда, про «популярність» говорити трохи безглуздо — у той час, коли навіть цукор був далеко не всім доступний, шоколад могли собі дозволити тільки по-справжньому багаті люди. Доступною же розкішшю шоколадний торт став лише після того, як в 1828 році голландець Конрад ван Хутен винайшов метод механічного витягу жиру з рідкого какао, що дозволило йому одержати окремо — какао-масло, окремо — твердий знежирений екстракт, що перемелюється в порошок. Завдяки цьому винаходу, шоколад перетворився з дорогого делікатесу в доступні кожному ласощі. А після того, як в 1879 році швейцарці придумали операцію, названу коншируванням шоколаду, яка значно зм’якшила смак ласощів і зробила його більш ніжним і однорідним, шоколад почали повсюдно додавати в кондитерські вироби, у першу чергу — у випічку, тому що відтепер він легко перемішувався з тістом до однорідного стану

Існує величезна кількість усіляких рецептів шоколадних тортів. Ні, мабуть, ні однієї родини, у якій хоч одного разу б господарка не спекла «Празький торт» або «Чорний ліс». У хід звичайно йдуть яйця, цукор, какао-порошок, шоколад, масло, сіль і сода, іноді — розтоплений шоколад, сметана, спеції, горіхи, варення, сиропи, алкогольні напої й кава

Проте, із усього різноманіття рецептів всесвітню популярність одержали тільки три: австрійський (скоріше навіть — віденський) торт «Захер», німецький «Чорний ліс» (або «Шарцваальдський») і американський «Їжа диявола». Про перший знають, напевно, усі — і про те, що винайшов його в 1832 році 16-річний учень кондитера Франц Захер для принца Меттерніха після того, як його вчитель занедужав, а царствена особа зажадала «спеціальний десерт». І про довгі позови навколо рецепта «оригінального торта». І про те, що сам рецепт нібито зберігається за сімома печатками в спеціальній кімнаті, біля кухні готелю «Захер», і розголошення його таємниці загрожує чи не смертною карою ( як мінімум — дуже великими неприємностями). І що бути у Відні й не спробувати торт «Захер» — однаково, що не сходити в оперу.

Свій «Шварцваальдський ліс» німці відносять аж до XVII століття, у що віриться, звичайно, із труднощами. Але — як говориться — не любо, не слухай, а брехати не заважай. Торт готується із трьох шарів шоколадного бісквіта, перекладених вишнями й збитими вершками. (Область Шварцваальда знаменита не тільки своїми дрімучими лісами, але й кислими дрібними вишнями, які якщо куди й годяться, так тільки на лікер, так у торт для кислинки).

Американський торт «Їжа диявола» (також відомий як «Червоний оксамит» через те, що сода при взаємодії з какао-порошком надає йому червонуватий відтінок) придбав широку популярність після того, як в 1930-х роках компанія Duff випустила готову суміш для цього торта. Росту популярності небагато перешкодила Друга світова війна, але після перемоги над фашизмом, виробництво знову розвернулося, і американці, відомі своєї любов’ю до напівфабрикатів, захоплено прийняли повернення майже готового смачного шоколадного десерту. Проте, господарки всього світу вважають справою честі власноручно виконати всі технічні операції по створенню солодких шедеврів на радість близьким — від збивання яєць до прикраси готового торта. І за це ними можна тільки захоплюватися

Пропонуємо у вашу колекцію рецепт одного з «трійки світових лідерів»:

Торт «ЧОРНИЙ ЛІС»

200 г вершкового масла,1/2 склянки цукрової пудри,3 яйця, злегка збитих,1 ч. л. ванільної есенції,1 2/3 склянки борошна з розпушувачем,1/3 склянки борошна,1/2 склянки какао-порошку,1 ст. ложка розчинної кави,1/2 ч. ложки питної соди,1/2 склянки сколотин,1/3 склянки молока,1/2 склянки збитих вершків,425 г консервованої вишні, без кісточок і рідини,стружка чорного й білого шоколаду для прикраси

   Шоколадний крем

200 г темного шоколаду,250 г вершкового масла

   1. Нагріти духовку до 180 градусів Цельсія. Змазати глибоку круглу форму рослинним або вершковим маслом. Викласти дно й стінки промасленим папером. Збити масло й цукор у невеликій мисці до повітряного крему. Поступово додати яйця, ретельно збиваючи після кожної порції. Влити есенцію, збити. Перекласти суміш у більшу миску. Металевою ложкою змішати із просіяним борошном, какао, кавою й содою, чергуючи їх із сумішшю сколотин і молока. Довести до однорідного стану

   2. Вилити тісто у форму рівним шаром, розрівняти поверхню. Випікати 40 — 50 хвилин або до готовності. Перевірити готовність, застромивши в середину основи для торта ніж: тісто не повинне прилипати до леза. Залишити на 20 хвилин у формі, потім викласти на ґрати для остигання

   3. Готування шоколадного крему. Покласти шоколад у скляну ємність. Потримати над ледь киплячою водою для розтоплювання. Збити масло в невеликій мисці в повітряний крем. Додати шоколад і збивати до одержання однорідної маси

   4. Перевернути основу, розрізати по горизонталі на три коржі. Покласти перший корж на блюдо. Змазати половиною збитих вершків, викласти зверху половину вишень. Зробити ще один такий шар. Зверху накрити третім коржем.

   5. Намазати верх і боки торта шоколадним кремом, користуючись ножем з округлим кінцем. Із крему, що залишився, зробити візерунок по краю торта. При бажанні прикрасити шоколадними завитками

   6. Готування шоколадних завитків. Розплавити 250 г шоколаду і й розподілити його по мармуровій або іншій холодній дошці шаром 1 см, злегка пригладити поверхню. Дати шоколаду застигти майже до затвердіння. Поставити гострий ніж на поверхню горизонтально. Рівномірно натискаючи на лезо обома руками, тягти на себе. Змінюючи силу натискання, можна регулювати товщину завитків