Переважна більшість рецептів на планеті, якщо не ідеться про десерти, містить цибулю. І це прадавня космополітична рослина, що звичайно виступає в «хорі» овочів, здатна закрутити кулінарну інтригу навколо себе. Чи варто говорити про те, як корисна цибуля? Вона дезінфікує й загоює рани, лікує від інфекційних захворювань і цинги, причому вітаміни в ній зберігаються на 70% навіть після теплової обробки! 70 грамів зеленої свіжої цибулі — повноцінна добова «доза» вітаміну С для дорослої людини. А в лимонах — це півтора кілограма. Кулінарна історія цієї рослини почалася, напевно, одночасно з народженням людства: вона згадується в рецептах усіх прадавніх цивілізацій. Наприклад, у піраміді Хеопса в одному з настінних написів зашифрований список продовольства для будівельників, у якім цибуля стоїть на першім місці. Дійсно, складно уявити собі салати, супи, соуси, гарячі блюда, куди не входила б ця рослина. Причому для кожного окремо взятого рецепта можна знайти свій сорт цибулі: у сімействі близько 700 видів, які умовно розділяють на пекучі (звичайна ріпчаста) і солодкі (червона ялтинська) сорти, а ще по типу — цибулинна або пір’яна цибуля. Багатоярусна, салатна, перлинна, порей, шалотт, батун — це тільки частина самих популярних у кулінарії цибульних сортів. В Італії цибулю обов’язково додають у пасту й піцу, французьку кухню складно представити без цибульного супу, джемів і конфітюрів з неї. Турки кладуть посолену і віджату, і тому вже не гірку цибулю майже в усі салати. У США один із самих популярних гарнірів — обсмажені у фритюрі й посипані перцем колечка цибулі. Так, цю рослину дивно часто використовують у блюдах, але виділити її в самостійний інгредієнт не завжди виходить. І все-таки кілька блюд покажуть цибулю якнайкраще — і навіть розпачливі не аматори цибулі погодяться, що вони мають право на існування

Цибульний суп

У практично будь-якому паризькому кафе або псевдо - французькому закладі в нас вона напевно виявиться в меню. Цибульний суп так само невіддільний від образу Франції, як Коко Шанель, вино й амурні пригоди Короля-Сонця. До речі, шляхетна легенда приписує саме цьому королеві честь винаходу цибульного супу. Нібито після ночі любові монархові приспічило поїсти, і довелося готовити з того, що підвернулося під руку — оскільки слуг щоб уникнути розголосу на ніч відпустили. По суті ж цибульний суп — юшка бідняків з води й цибулин, але облагороджена зусиллями шеф-кухарів стала зразком нової французької кухні. Для цибульного супу необхідні густий і наваристий бульйон з індички, обсмажена і потім притушкована у червонім вині цибуля, прованські трави й небагато фуа-гра, жирної качиної печінки. Усі ці компоненти слід проварити разом кілька хвилин, а потім розлити по порціонних керамічних горщиках. Їх слід накрити грінкою з білого хліба з досить важким шматком сиру й запекти конструкцію в духовці. Інший, менш вишуканий, але досить витончений варіант цибульного супу — на воді замість бульйону. Цибулю для цього супу притушують у білім вині з вершками й подають з грінками.

Цибульний пиріг

У Франції його печуть відкритим, у круглій формі й заливають зверху сумішшю яйця й вершків. У слов’янських країнах він — із зеленої цибулі з яйцем або ріпчастої, і обов’язково в пухнатих «обіймах» солодкого дріжджового тіста. А на Кавказі його готовлять усередненим між цими двома рецептами способом. 250 г маргарину потрібно змішати з 600 г пшеничного борошна й 400 г сметани, додати сіль і замісити тісто. 1 кг ріпчастої цибулі тонко нашаткувати, обдати окропом, щоб хрумтіла. Потім змішати її з 5-6 звареними круто й нарізаними яйцями й додати півпачки вершкового розтопленого масла. Тісто розділити навпіл, на один шар укласти начинку, закрити іншим шаром. Наколоти виделкою й змазати яйцем. Пекти до утвору рум’яної скоринки

Цибульний конфітюр

Середньовічне блюдо й сьогодні прекрасно підходить у якості соусу до м’яса, наприклад, домашній холодній буженині. Для нього нам знадобляться 1 кг цибулі, 100 г вершкового масла, 2 яблука, 100 г ізюму й стільки ж цукру, 2 склянки червоного сухого вина. Для початку потрібно тонко нарізати цибулю, потім обсмажити її на вершковім маслі до рум’яності. А потім додати в сковороду всі інші інгредієнти й млоїти на повільному вогні не менше години. Чим довше вариться конфітюр, тим яскравіше буде його смак