28 грудня була винайдена жувальна гумка. Мабуть, немає такої людини на всім пострадянському просторі, яка би не знала фрази з мультфільму про блудного папугу: «Ох ви, сірість! Це ж бубль-гум!». А що ж таке цей самий бубль-гум? Один зі спірних споживчих продуктів, який і продуктом-то в буквальнім значенні слова складно назвати, чиї ролики становлять чи не левову частину всього рекламного ефіру? Чи так корисна «жуйка», як нам вселяють екранні стоматологи й прекрасні дівчата з далекого майбутнього? І чи так шкідлива, як лякають наші бабусі?

Жуйні істоти

Люди — вибачте — істоти жуйні. Споконвіків у всіх куточках світу вони знаходили, що б засунути собі в рот. Стародавні греки жували смолу мастичного дерева для освіження подиху й очищення зубів від залишків їжі. Із цією же метою вони використовували й бджолиний віск. Племена індіанців майя використовували як жуйку застиглий сік гевеї каучук. А їх північноамериканські родичі жували смолу хвойних дерев, яку випарювали на багатті. У Сибіру застосовувалася так звана сибірська смолка, яку жували не тільки заради задоволення, але й щоб почистити зуби, зміцнити ясна, а також лікувати різні хвороби. В Індії донині жують суміш листів перцевого бетелю, насіння арекової пальми, спльовуючи яскраво-червону землю прямо на землю або тротуар, валячи в шок непідготовлених західних туристів, адже плювки по кольору й консистенції дуже нагадують згустки крові. У Європі перші передумови до жування з’явилися в XVI столітті, після того, як мореплавці завезли з Індії тютюн. А з Європи звичка до жування поступово поширилася й на Північну Америку

Перші досвіди

Та проте саме Сполучені Штати Америки подарували усьому світу знамениту жуйку, без якої неможливо представити сучасне суспільство. Перша фабрика по виробництву жувальної гумки була побудована в штаті Мен — у місті Бангор. На ній було всього чотири казани: в одному — із хвойної смоли випарювалися домішки, а в інших готувалася маса для виробів з додаванням легких ароматизаторів. Перші жуйки носили назви «Біла гора», «Вершки із цукром» і «Лакричник Лулу». Якість їх часто відлякувала покупців, адже в жуйках могли попадатися навіть соснові голки. Незважаючи на те, що на період Цивільної війни виробництво жувальної гумки довелося згорнути, після її закінчення про жуйку не забули, і колесо її історії закрутилося швидше колишнього. Щороку приносили удосконалення й нові ідеї поширення. ДО 1880-м рокам смак і зовнішній вигляд жуйки значно покращився. В 1888 році на залізничних станціях Нью-Йорка встановлюються автомати із продажу жувальної гумки. Її реклама з’являється на бортах трамваїв і омнібусів. Дівчата - Промоутери безкоштовно роздають жуйку на вулицях міст. Усередину жуйок починають вкладати фотографії зірок американського футболу й Голівуду. А в 1911 році відбувся й зовсім унікальний випадок — жувальна гумка врятувала життя команді Королівських військово-повітряних сил Великобританії, яка заклеїла з її допомогою діру у водяній сорочці двигуна

Символ Америки

В 1915 році в рекламних цілях жуйка компанії Wrigley розсилається всім нью-йоркцям, чиї прізвища включені в міський телефонний довідник. Трохи пізніше жуйку стали видавати кожному іммігрантові, що в’їжджав у США через алліс-Айленд. Так проста жуйка стала символом великої держави. І проте тільки в 1928 році 23- річний бухгалтер Уолтер Дімер вивів формулу ідеальної жуйки, яка дотримується донині: 20% каучуку, 60% цукру (або його замінників), 19% кукурудзяного сиропу й 1% ароматизаторів. Під час війни жуйка обов’язково входила в пайок американських солдатів. Саме тоді, в 1944 році компанія Wrigley запустила торговельну марку Orbit — спеціально для потреб армії, — яку увесь світ жує по цей день

Добре або погано?

Сучасна жувальна гумка складається з жувальної основи (в основному це синтетичні полімери), у яку іноді додають компоненти натуральних соків або смол, а також смакових добавок, ароматизаторів і консервантів. Останнім часом усе частіше до її складу входять цукрозамінники й проти каріозні речовини — з’єднання фтору, ксиліт і карбамід. Жувальна гумка дійсно корисна, але тільки після приймання їжі й протягом перших 5 — 10 хвилин після початку жування. А якщо ні, то вона починає дратувати слизувату оболонку шлунку, що рано або пізно може привести до гастритів і гастродуоденитів. Також у процесі жування здійснюється рівномірний масаж ясен, але людям,що страждають пародонтозом, або «рухливістю» зубів потрібно втриматися від уживання жуйки, інакше вони ризикують поплатитися власними зубами. До речі, твердження про те, що через жуйки випадають пломби, зовсім необґрунтовано: якщо пломба випала, виходить, вона була погано встановлена, або в зубі продовжував розвиватися карієс

Висновок один: жуйка, як і всі інші продукти, навіть самі корисні, може принести користь, а може й нашкодити. Головне — не зловживати