Про те, що вітаміни життєво важливі, ми довідалися ще в школі. Їхня відсутність у їжі викликає авітаміноз – досить серйозну патологію з яскравими характерними проявами. З того ж шкільного курсу ми довідалися, що вітаміни можуть бути й засобом профілактики цілого ряду захворювань. Але чи варто робити з них панацею? І наскільки обґрунтоване сьогоднішнє захоплення вітамінними комплексами?Справи минулих днів. Приємно усвідомлювати, що ключові дослідження,які привели до розуміння ролі вітамінів, були виконані вітчизняними вченими. В 1880 році Н.І.Лунін у ході експериментальних робіт установив, що в продуктах харчування є невідомі в той час речовини, украй необхідні для життя. Коли лабораторних мишей годували незбираним молоком, вони добре росли й не боліли. Але якщо в якості їжі їм давали суміш із основних компонентів молока – казеїну, жиру, лактози, солі й води – починали боліти й досить швидко вмирали. Сам термін «вітаміни» (vita – життя, лат.) з’явився тільки в 1912 році. Довгий час ці біологічно активні речовини залишалися винятково в лікарськім веденні, однак з 60-х років минулого сторіччя почалася справжня вітамінна революція. Сьогодні ми оточені масою найрізноманітніших вітамінних препаратів, причому вони можуть бути зареєстровані і як лікарські засоби, і як біологічно активні добавки – Бади (dietary supplements по американській і європейській термінології). Розмір має значення. Фармацевтичні компанії й виробники біологічно активних добавок давно вже повинні були замовити Зурабу Церетели пам’ятник Лайнусу Полінгу. Із чистого золота. Розміром з монумент Петру I. Тому що лауреат двох Нобелівських премій, геніальний хімік і вчений-енциклопедист відкрив для них золоту жилу.«Відповідне кількості вітаміну С запобігає появі застуди», - заявив Полінг. При цьому «відповідної» він уважав дозу, у сотні, а то й тисячі раз переважаючу рекомендовану добову. Так вітаміни вирвалися з рук лікарів і кинулися ближче до споживачів – у супермаркети, без рецептурні відділи аптек та інші легкодоступні місця. Але геніальний учений помилявся, він побудував усю свою теорію на споконвічно неправильному постулаті. Саме цікаве, що з’ясували це в Інституті… Лайнуса Полінга, який був створений спеціально для розвитку ідей нобелівського лауреата. Там під керівництвом директора інституту, професори Баальса Фрая збиралися дані про сотні досліджень на тисячах добровольців по усьому світу.

Висновок, до якого прийшли вчені, шокував їх самих. Дійсно, гіпер дози аскорбінової кислоти приблизно на 20% скорочують тривалість застуди й трохи зм’якшують її симптоми. Але тільки в тому випадку, якщо ви вже занедужали. А профілактичного ефекту від них ніякого. Про відсутність профілактичного ефекту свідчить і кокрановський огляд (який перебуває в Кокрановській бібліотеці й виконаний у відповідності з усіма вимогами доказової медицини) доктора Р. М. Дугласа й співавторів (включено 11.350 пацієнтів), доповнений останній раз у травні 2007 року. До речі, дані про терапевтичний ефект вітаміну С у цих авторів відрізняються від результатів інституту Полінга. У кокрановськім огляді підкреслюється, що не тільки профілактичного, але й терапевтичного ефекту аскорбінки в порівнянні із плацебо не відзначене. Так що вітамін С не є гарантією від застуди, хоч кілограмами його їж. Втім, кілограмами однаково не вийде – установлене, що тривале приймання великих доз аскорбінової кислоти може привести до занепокоєння, безсоння, невмотивованого відчуття жару, гнобленню синтезу інсуліну, несприятливому впливу на нирки й підвищенню артеріального тиску. Та невелика ремарка про Полінга. Деякі, скажемо так, несумлінні продавці полівітамінних комплексів (особливо зареєстрованих як Бади) «давлять авторитетом», затверджуючи, що Лайнус Полінг одержав Нобелівську премію саме за відкриття ефекту великих доз вітаміну С. Це не так. Зовсім не так. Нобелівську премію з хімії вчений одержав в 1954 році « За вивчення природи хімічного зв’язку і його застосування до пояснення будови складних молекул». А друга його Нобелівка (1963 року) була премією миру. А от аскорбіновою кислотою в дозах, що значно перевищують рекомендовані, Полінг захопився тільки наприкінці 1960-х.Більше – не значить краще. Н а жаль, у Полінга з’явилися сотні послідовників, які розвили його теорію й поширили її не тільки на аскорбінку, але й на всі вітаміни взагалі. Особливо це стосується «сусідів» аскорбінки в надзвичайно модній групі антиоксидантів – речовин, що захищають клітини від впливу, що ушкоджує, вільних радикалів. Саме антиоксиданти й вільно-радикальна теорія старіння дали новий поштовх згаслої було гонці вітамінних озброєнь. Адже бути молодим і здоровим хочеться як можна довше. Мова про вітаміни А та Е. Обидва цих вітаміни розчинні в жирах, а, виходить, можуть накопичуватися в організмі й впливати на стан його органів і систем. Причому не завжди сприятливо. Доказ тому – досить голосний скандал із клінічними випробуваннями бета-каротину, попередника вітаміну. Американські дослідники вивчали вплив вітамінних добавок з бета-каротином на онкологічні ризики в курців. Зокрема, передбачалося, що рак легенів у людей, захищених бета-каротином, буде розвиватися значно рідше. Після восьми років спостереження за 15 тисячами курців, що приймали бета-каротин, дослідження довелося зупинити. Результати повалили вчених у шок: в експериментальній групі частота раку не тільки не зменшалася, вона зросла на цілих 18%!Через півтора року було зупинено інше аналогічне дослідження, що зафіксувало 28-процентний стрибок новотворів у легенях. Дотепер ніхто так і не зміг пояснити, чому ж так відбулося. Але одне очевидно – курцям протипоказані вітамінно-мінеральні комплекси з бета-каротином. Та й іншим потрібно поберегтися, якщо доза цієї речовини в препараті перевищує рекомендовану добову. Втім, це ще не всі халепи вітаміну А. Шведські вчені зацікавилися занадто великою частотою остеопорозу серед населення країни. Вивчивши історії хвороби більш 66 тисяч жінок у віці старше сорока років, дослідники дійшли висновку, що причина криється в дієті. Точніше, у великому вмісті вітаміну А в традиційно скандинавських продуктах харчування – жирних сортах риби (оселедець, сьомга), печінки тріски, а також у молоці (Швеція додатково збагачує знежирене молоко вітаміном А). І при цьому шведи ще захоплюються й прийманням вітамінних препаратів. Усього 1,5 міліграма вітаміну А на добу, згідно з отриманими даними, на 10% знижували щільність кісткової тканини й у два рази збільшували ризик перелому. Але ж це всього лише дворазове перевищення рекомендованої добової дози. Пізніше результати цього дослідження були підтверджені й американськими вченими. Крім того, з’ясувалося, що при надлишковому вступі в організм ретинолу збільшується потреба у вітамінах С та В1, підсилюються симптоми дефіциту вітаміну D, а іноді виникає й специфічна поразка печінки. Окремо варто згадати вітамін А при вагітності. Є дані про тератогенну дію ( тобто формуванні вроджених дефектів у плода) його гіпер доз. Це не означає, що не слід приймати вітаміни, призначені майбутній мамі лікарем. І від їжі, багатої вітаміном А, відмовлятися теж не випливає. Не потрібно лише займатися самодіагностикою й самолікуванням і за власною ініціативою приймати якісь додаткові препарати, що містять цей вітамін. Ще раз нагадаємо – він ставиться до жиророзчинних і має здатність накопичуватися в організмі (в основному в печінці). Фахівці дотепер не можуть точно відповісти – яка доза вітаміну А (вище рекомендованої) може вважатися безпечною. Ситуація з вітаміном Е деяка краще. Відомо, що зловживання цією речовиною може приводити до підвищення артеріального тиску. Так що антиоксиданти – річ, звичайно, модна, але при непомірнім і безконтрольнім використанні не тільки потрібна, але й, при стіканні ряду обставин, небезпечна. Загалом, як і будь-яка потужна біохімічна речовина, вітаміни можуть бути не тільки ліками, але й отрутою. Різниця, як це звичайно й буває в медицині, лише в дозуванні. Їсти чи ні?Один з основних аргументів прихильників постійного приймання великої кількості вітамінів – де вітамінізація сучасної їжі. Навіть якщо людина харчується збалансовано й фізично активна, вітамінів їй однаково не вистачає. Зв’язане це з тим, що, дійсно, свіжих продуктів у нашому раціоні стає усе менше й менше, переважають заморожені, консервовані, концентровані й оброблені іншими способами. Робиться це, по-перше, для збільшення терміну зберігання, а по-друге, для зменшення часу на готування. Ще один аргумент «цілорічників»: у середньому, дев’ять місяців у році європейці вживають у їжу городини, вирощені в теплицях або після тривалого зберігання. Такі продукти мають значно більш низький рівень вмісту вітамінів у порівнянні з овочами з відкритого ґрунту. Крім того, після трьох днів зберігання продуктів у холодильнику губиться близько 30% вітаміну С. При кімнатній температурі цей показник становить близько 50%. А якщо почищену картоплю покласти у воду, то аскорбінка з неї піде за кілька годин. Якщо говорити про термічну обробку продуктів, то в цьому випадку губиться від 25% до 90-100% вітамінів, що залишилися. Та й на світлі вітаміни руйнуються. Крім того, енергозатрати сучасної людину значно скоротилися, а потреба у вітамінах, вироблена мільйонами років еволюції, залишилася колишньою. Із усього вищевикладеного робиться висновок про необхідність постійного приймання вітамінно-мінеральних комплексів, що містять значні дози активних речовин. Усе це, звичайно, вірно, але лише почасти. Так, дійсно, якщо харчуватися одним фаст-фудом, заробити гіповітаміноз не так складно. І, дійсно, прийдеться медикаментозно заповнювати вітамінну недостатність. Існують сезонні коливання вмісту вітамінів в овочах і фруктах – це теж правда. Але огульно затверджувати про відсутність у їжі вітамінів не варто. Адже зберігати продукти в холодильнику можна не три дні, а один. Або принести з ринку свіжу зелень-огірки-помідори й відразу зробити салат. Знову ж потрібно враховувати додаткову вітамінізацію їжі. Це стосується, насамперед, збагачених соків, злакових пластівців і всіляких молочних продуктів. Заради наукового інтересу автором було вивчено впакування першого фруктового соку, що попався під руку. Якщо вірити інформації на етикетці, літр цього напою покриває 70% добової потреби у вітамінах Е, В1 і В6 і 60% добовій потребі у вітаміні С.Пити або не пити?Більшість дослідників схильні вважати, що все-таки вітаміни варто приймати. Навіть якщо у вас немає ніяких причин на це крім «я так прагну». Але в справі вітамінізації, як і в інших благих справах найкраще обходитися без фанатизму й ураховувати деякі моменти.1. Цілорічне приймання вітамінів потрібне тільки у випадку доведеного гіповітамінозу по тому або іншому мікронутрієнту в даної конкретної людини. Звичайно досить профілактичних курсів, скажемо, раз у квартал протягом 3-4 тижнів.2. Не слід перевищувати рекомендовані добові дози, особливо по жиророзчинних вітамінах. Тому ретельно вивчайте склад обраного вітамінно-мінерального комплексу, особливо колонку «% від рекомендованої добової дози». Якщо там водяться цифри від 150 і вище – відкладете такий препарат, він повинен застосовуватися в терапевтичних, але ніяк не в профілактичних цілях. Втім, у США, по свідченнях очевидців, у вільному продажі є банки по 500 капсул вітаміну Е, у кожній капсулі якого втримується 1113% добової дози.3. Перед тим, як приймати вітаміни, бажане проконсультуватися з лікарем-дієтологом. Він допоможе визначити, які саме речовини потрібні вашому організму, і в якому виді їх необхідно вводити в раціон. Правда, для з’ясування вітамінної обстановки лікар буде більше орієнтуватися на клінічні прояви, а вони яскраво виражені тільки при авітамінозі. Запідозрити ж гіповітаміноз по симптомах практично неможливо. Найточнішу відповідь можуть дати дослідження крові, але спеціалізовані аналізи в Росії поки що доступні тільки в одиничних клінічних лабораторіях і широкого поширення ще не одержали. Майте на увазі, що на гіповітаміноз часто списують хронічну втому, сонливість, апатію – хоча характерні вони для цілого ряду захворювань. А порада лікаря «попийте вітаміни» може бути лише ввічливою формою вираження «ідіть звідси, немає у вас ніякої патології, вас уже від вух до п’ят обстежували, дістали ці іпохондрики, сил моїх більше немає».4. Весняний профілактичний курс можна проводити практично всім ( за дуже рідкісним винятком). До цих рідкісних винятків іноді відносять людей з «алергією на вітаміни». Отож, у переважній більшості випадки алергійної реакції виникає зовсім не на активний компонент, а на всілякі ароматизатори, барвники, консерванти та інші покращувачі зовнішнього вигляду, смаку й терміну зберігання. Таким людям можна порекомендувати просто перемінити препарат. Які саме вітаміни приймати? Вибір зараз величезний, аптечні стелажі рябіють десятками різнобарвних і різноманітних коробок. Бажане користуватися продукцією великих фармацевтичних компаній, що й добре зарекомендували себе. А от чого робити не варто, так це користуватися вітамінно-мінеральними комплексами, зареєстрованими як біологічно активні добавки. По-перше, Бади не перевіряються на відповідність заявленим рецептурам – як якісним, так і кількісним. Головне для регулювальних органів – щоб у добавці не було отрути, наркотиків і інших токсичних речовин. По-друге, у переважній більшості випадків ні про яку збалансованість складу говорити не доводиться. І, саме неприємне, що ніхто ніякої відповідальності за це нести не буде – ви купували не ліки, а біологічно активну добавку до їжі. Про що, до речі, повинне бути написане на коробці. Покрутите в аптеці впакування, пошукайте, чи немає цієї інформації дрібними буквами на обраному вами препараті. Сумніваєтеся – запитаєте у фармацевта за прилавком. Ну, і не забувайте про те, що в нормальній їжі вітаміни теж водяться. І фрукти-молоко-м’ясо – не самий гірший з можливих джерел необхідних для нашого організму живильних речовин.