Система харчування, заснована на принципах тибетської медицини й на вченні про три доші, з великим успіхом застосовується сьогодні й у сучасних методиках лікування, і є найбільш адекватною для умов сучасного суспільства...
Система харчування, заснована на принципах тибетської медицини й на вченні про три доші, з великим успіхом застосовується сьогодні й у сучасних методиках лікування, і є найбільш адекватною для умов сучасного суспільства. Тибетська дієтологія легко адаптується з різними культурними традиціями й годиться в будь-якому кліматі, адже вона не базується на непорушних догмах, а враховує реальні обставини, у яких проживає конкретна людина. Застосовувати систему харчування, засновану на вченні про доші, можна в будь-якому соціумі й на будь-якій широті земної кулі, тут так само годяться будь-які продукти харчування й, що найважливіше, таке харчування буде й корисно, і дуже приємно. Такі принципи й підходи до харчування не тільки можуть задовольняти смаки й пристрасті людини, але й не дозволять порушити його баланс дош, а, отже, зберігають здоров’я й продовжують життя. Усе нове – добре забуте старе. Це вираження як не можна точно відбиває суть процесу, що відбувається сьогодні, у сфері індивідуального й громадського харчування. У світі вже існують тисячі нових дієтологічних методик, але, на відміну від традиційних східних поглядів на цю тему, жодна з них не є настільки обґрунтована з погляду законів природи й складових людської особистості. Тибетська система збалансованого харчування є найбільш адекватною й прийнятною у всіх шарах сучасного суспільствах, етносах і кліматичних зонах. Видалося б, що ще можна сказати або, тим більше, придумати нового в цьому питанні. У розвинених країнах пропозиції на ринку харчових продуктів у багато разів перевищують попит, як по кількості, так і по асортименту. Однак застосування нових технологій до вирощування, зберігання й готуванню харчової сировини ставить під велике питання якість споживаної сучасниками їжі. Сьогодні в супермаркеті без консультантів уже стало досить складно не те щоб вибрати нормальні продукти харчування, але й взагалі розібратися в призначенні деяких найменувань харчової продукції. Але така різноманітність, ще сто років тому небачена й нечувана, не тільки не розв’язала проблем у сфері здоров’я споживачів, а навпаки, поставило людство ледве чи ні на грань тотальної деградації й, можливо, вимирання в недалекім майбутньому. Статистика невблаганно говорить, що в розвинених країнах, де не збереглися культура й традиції харчування, населення катастрофічно й масово страждає ожирінням, виразками шлунку, пухлинами кишечнику, атеросклерозами й безліччю інших розладів, отриманих через сумбурне й надлишкове споживання не зовсім підходящої їжі й різних новомодних напоїв. Хвороби на ґрунті порушення травлення множаться рік у рік, і кінця цьому не видне. Такої атаки різними шкідливими хімічними речовинами, консервантами й гормонами, виробленої із прилавків магазинів на організм людини, напевно, не було ніколи в історії розвитку життя на землі. Дивує не сама можливість харчової промисловості розробляти, робити й впроваджувати на ринок стільки відверто отрутних і шкідливих продуктів харчування, а те, чому люди ще не вимерли як вид, уживаючи ці асортименти в настільки величезних кількостях. Наприклад, тварини, які харчуються неприродною їжею, або дуже швидко впадають у патологічну залежність від неї, не їдять нічого крім звичних штучних кормів, або просто гинуть від різних хвороб, викликаних подібним харчуванням. Цілком ймовірно, людина більш всеїдна й краще пристосовується до зміни звичного раціону харчування, але ресурс нашого виду небезмежний. Століттями люди пристосовувалися до тієї або іншій культури харчування, до певних видів їжі, до кількості її споживання й до якості готування, але за останній час усе так стрімко міняється, що адаптація наших організмів не встигає за змінами в суспільстві. У такій ситуації, навіть цілком невинні продукти, які прийшли на наші столи в результаті глобалізації засобів виробництва й ринків збуту, можуть стати причиною серйозних розладів і смертельних хвороб. Але знати цю сторону проблеми – половина справи. Виникає питання. Чи є альтернатива такому підходу в області харчуванні? Відповідь. Так. Не тільки є альтернатива, але вона життєво необхідна. Якщо ми не знаємо правил споживання їжі й не маємо культури в цій сфері, це дуже погано, але якщо знаємо й ігноруємо ці правила, це злочин проти своєї власної особистості. Руйнуючи, таким чином, себе, своє тіло й здоров’я, ми руйнуємо й наші родини, і суспільство в цілому. Мільярди доларів і величезні наукові й виробничі ресурси витрачаються на подолання проблем, створених банальними причинами й шкідливими пристрастями в сфері харчування. Але важливо навіть не це, економіка держав тільки розвивається в міру знаходження залежності людину й усього суспільства від різних медичних і соціальних оздоровчих програм, важливо те, що ми своїми руками риємо самі собі якщо не могилу, то глибоку яму, у яку, можливо, упадемо не тільки ми, але й наші діти. Адже хвороби, отримані на ґрунті неправильного харчування, мають властивість передаватися й у спадщину. Щоб розібратися в питаннях правильного або, точніше сказати, збалансованого харчування, яке повинне приносити благо тілу, ясність розуму й не блокувати творчий потенціал енергії особистості, слід користуватися тільки зрілою системою поглядів, заснованої на перевіреної часом і дійсної духовної традиції. Таких традицій досить багато й не тільки на Сході. У даній роботі пропонується розглянути тибетську методику індивідуального добору продуктів харчування й деякі головні приймання зміни властивостей продуктів. Щоб були зрозумілі основні відмінності тибетської методики харчування від сучасних або принципово інших, розглянемо основні підходи цих систем до цієї проблеми. Бум в області оздоровчих систем почався в Європі наприкінці дев’ятнадцятого століття, коли європейці раптом зрозуміли, що людина може займатися своїм здоров’ям цілеспрямовано й, що найголовніше, до того, коли ще не потрапила на лікарняне ліжко. До цього в Європі, у темні часи середньовіччя, церква й уся християнська доктрина життя дуже переконливими методами затверджувала тезу, що тіло людини й усі його природні потреби є чимсь дуже гріховним, поганим і невартим взагалі якої-небудь серйозної уваги з боку самої людини й суспільства. Ті богохульники, які були не згодні з таким станом справ, або горіли на багаттях інквізиції, або вважалися чорнокнижниками й послідовниками диявола, адже диявол, як відомо, любить плотські задоволення й підбиває людей любити не бога, а самого себе. Але з науковим прогресом церкву, нарешті, відокремили від держави, а особистість і її волю звели в ранг недоторканної цінності. З тих часів у країнах з європейським вибором стилю життя й почалося нова ера, за назвою «здоровий спосіб життя». Але те, у чому європейці намагалися розібратися тільки раціональним розумом, на Сході існувало давним-давно й найглибшій теорії й детально розроблених методик, заснованих на тисячолітніх традиціях, що й не припинялося, а також і на ясності містичного збагнення великих. Простіше говорячи, не маючи скільки-небудь серйозних традицій, європейці стали просто придумувати все нові й нові оздоровчі системи харчування, і не тільки їх, ґрунтуючись лише на власних здогадах або попросту наслідуючи різним східним духовним доктринам. У результаті такого чисто умоглядного й досить грубого компіляційного підходу, східні системи харчування досить незграбно впроваджувалися в Європі, але при такому механічному переносі, без корекції на реалії особистості, клімату й способу життя, вони виглядали як знущання над людиною. Ті поради по харчуванню, які цілком були природні й логічні в Індії, в Англії сприймалися як карикатура на тему Сходу, і, по суті,в минулому зовсім непотрібні або навіть шкідливими. В основному вся сучасна європейська дієтологія базується на розхожих забобонах, закладених у ті романтичні часи, коли передові розуми Англії, типу йога Рамачаракі, намагалися «женити» Схід на Заході. З такого «шлюбу з розрахунку» вийшов досить дивний каламбур суперечливих систем і поглядів, адже європейці досить послідовно й системно вихолощують своїм раціональним підходом кожну їм незрозумілу річ. Дієтологи минулого й сучасності навіть не намагаються скільки-небудь послідовно розібратися в позиціях тих східних доктрин, які самі ж намагалися впровадити й пропагувати в себе на батьківщині. У результаті такого підходу, замість цільної й дуже корисної системи Аюрведи, яка із тріумфом існує в Індії тисячі років, у європейських дієтологічних методиках укоренилися дуже дивні й шкідливі норми харчування. Із цього приводу можна написати цілу монографію, але в даній роботі обмежимося тільки деякими прикладами. Наприклад, у системі Аюрведи рекомендується випивати в день від двох до трьох літрів води, постійно вживаючи цю воду протягом дня дрібними порціями. Без сумніву, така порада корисна в сухому й жаркому кліматі, саме такий клімат і переважає майже на всій території Індії. Автор цього твердження точно знав, що елемент «вода» (доша слиз) є ворогом елементу «вогонь» (доша жовч), і тому для балансу елементів у жаркий сезон пропонувалося індусам пити воду в такій кількості, щоб попередити перегрів тіла й згущення крові від надлишку жовчі. Отут треба помітити, що ця порада була дана тільки індійцям і тільки для місцевого клімату. Якби цей учитель Аюрведи відвідав мрячний Альбіон, навряд чи він таке порадив би аборигенам. В Англії холодний і вологий клімат, пити воду в такій кількості там і недоречно, і смішно, уживання таких кількостей води й взагалі рідини, та ще в холодний період року, не доведе до добра, хіба що викличе охолодження нирок і хронічний цистит. Для середнього англійця, що звик сліпо додержуватися догматів церкви, і, так само, по звичці, бездумно, що переймає чужі навчання, такі вправи з питвом води принесуть тільки розлад нирок, сечового міхура й охолодження травлення, адже холодна вода сильно знижує шлунковий вогонь. Однак такі процедури з водою, смішні в Англії, для жителів заполяр’я будуть смерті подібні. Є така приказка, яка дуже добре відображає суть подібної проблеми, звучить вона так: « Те, що росіянинові добре, те німцеві – смерть». Це дуже точно помічене. В Індії, особливо на півдні, до м’яса ставляться категорично погано, але не через його абсолютну шкідливість, а по тому, що вживати й зберігати м’ясо в жаркому кліматі незручно й воно не обов’язково для організму місцевих жителів, оскільки дає багато внутрішнього тепла. Але для жителів півночі м’ясо й риба є вкрай необхідним продуктом харчування тому, що білки й жири мають в основі гарячу дію на організм (підвищують дошу жовчі). Як питво води в великих кількостях, так і чисто овочеві дієти перекочували в Англію й з жарких колоній. Городини у спекотному й вологому кліматі є кращою їжею, вони підсилюють дош вітру (рлунг), по дії холодні й сухі, слабо калорійні. Як відомо, клітковина людиною не засвоюється, тому, якщо в природі домінує доша слизи (вологість) або жовчі (жару), те овочева дієта буде найбільш адекватна в такому кліматі. У Європі городини можуть бути корисні тільки в південних широтах і в літню пору, узимку ж треба їх уживати або в тушкованому виді з маслом, або відмовитися від них взагалі. Проте, усі «прогресивні» дієтичні системи взагалі не опираються на подібну систему поглядів, а лише підраховують калорії, міфічні вітаміни й різні інші дивні показники продуктів харчування. До речі сказати, ті речовини, які називаються вітамінами, присутні в усіх без винятку продуктах харчування й у м’ясних теж. Усі висновки в європейських і псевдонаукових системах засновані на чисто умоглядних і абстрактних висновках, тим більше, загальновідомо, що послідовники подібних дієт у більшості випадків повертаються у вихідний стан дуже швидко. Не тільки вага людини знову набирає кілограми, загублені під час слабо калорійної дієти, але й усі проблеми, що стосуються здоров’я, автоматично повертаються на круги свої, тому що вони були спровоковані дисбалансом дош, які знову приходять у первісне дисгармонійне положення. У Європі придумали дуже багато різних цільових дієт, не можна сказати, що вони всі зовсім непридатні, є в деяких те, так улюблене європейцями, раціональне зерно, але є й такі спеціалізовані дієти, які в нормальної людини можуть викликати тільки здивування. В останні роки стало модно бути худими й високими, багато жінок, що фанатично слідують стилю життя, який нав’язливо рекламують ЗМІ й гламурні журнали, із усіх сил намагаються привести себе в стан повного виснаження. Що саме цікаве, у багатьох це виходить, у світі щороку вмирають десятки тисяч жінок, що бажають стати схожими на дистрофічних фото моделей. У Європі й в Америці це дивне явище стало ледве чи не епідемією в державному масштабі, однак це божевілля відбувається не без допомоги «компетентних» дієтологічних систем. Виходить досить неприємна картина, з одного боку люди страждають, хворіють і вмирають через надлишкову вагу, а з іншого – так само мучаться від його недоліку, і все це відбувається з вини неправильного харчування й способу життя. Перераховувати подібні казуси можна довго, але головне не тільки розуміти слабкі місця в цьому питанні, але й точно знати дійсні закони дієтології, як, втім, і всієї системи тибетської медицини. Харчування і дієтологія не можуть бути самостійними аспектами людської діяльності, вони є складовою і дуже важливою частиною тибетської медицини й невіддільні від навчання про трьох дошах. У Тантрі Основ ( Чжуд-Ши) сказане, що коли Будда Медицини закінчив свою проповідь і запитав одного свого учня, що можна використовувати у світі для лікування хвороб, той оглядівся й сказав, що у світі абсолютно все можна застосувати як ліки. І це правда. Немає абсолютно шкідливих або корисних речей, усе відносно й має певні властивості, які можна застосовувати в благо. Для однієї людини щось може бути дуже корисним, але для іншої це ж може бути отрутою. На землі всі рослини, тварини, мінерали й вода можуть мати одне або відразу декілька яскраво виражених властивостей, які можна визначити по виду, по смаку, по місцю походження, по ступеню зрілості, по температурі, по наявності причетності до якої-небудь області, у якій домінують ті або інші парфуми і т.п. Коротше кажучи, будь-яка рослину, тварину або продукт харчування можна класифікувати по дошам і, залежно від перерахованих вище факторів, і застосовувати цей продукт харчування для балансування дош і першоелементів людини. Щоб правильно використовувати ті або інші продукти харчування для лікування, треба чітко розуміти їхні властивості, а також треба знати реальний стан пацієнта, його розлади, ступінь і комбінації цих розладів. Пацієнтів також треба класифікувати по наступних категоріях, це його вік, тип доши, розладу, їх ступінь, кількість розладів, його спосіб життя і т.п. Якщо цілитель має точне знання про властивості продуктів харчування, а також знає явні й сховані знаки й симптоми хвороби пацієнта, він може найбільше адекватно підібрати ту або іншу дієту й коректувати її в процесі лікування. У світі немає нічого стабільного, людина міняється й у процесі життя, і в процесі лікування, якщо ці фактори не враховувати, то дієта може стати причиною нових розладів, навіть якщо вона була вчора ще актуальна. Дієту однаково треба коректувати постійно й за віковою ознакою, і по сезону, і враховуючи час доби, не залежно від наявності розладів, навіть якщо людина повністю здорова. Такий підхід до харчування дозволить попередити багато проблем і дозволить жити довго й щасливо, адже здоров’я тілесне й духовне – це вища насолода в людському вимірі.
За старих часів про касторку вперше доводилося почути ще в ранньому дитинстві завдяки популярній тоді кіноказці - Пригоди Буратіно. Хто дивився цей фільм, пам’ятає, як головного героя спробували вилікувати касторкою...
Під кедровим горіхом мають на увазі насіння, яке перебуває у шишках кедрової сосни. Насправді горіхами вони не є, але така назва за ними закріпилася вже дуже давно, і переважна більшість людей знають...
Бузина чорна є чагарником із сімейства Адоксові. Виростає в теплих широтах земної кулі, таких як Азовське море, Північна Африка, Азія, Європа, Закавказзя, Крим. У відношенні Росії бузина чорна віддає перевагу...
Обліпихові дерева й чагарники - це вологолюбні рослини, які добре приживаються на берегах рік і поширені на всім протязі нашого величезного материка. Свою назва обліпиха одержала завдяки дрібним плодоніжкам...
Імунітет – це здатність організму боротися із чужорідними бактеріями, вірусами й токсинами, небезпечними для життєдіяльності. Імунна система є бар’єром, що захищають людину від зовнішньої погрози…
Система харчування, заснована на принципах тибетської медицини й на вченні про три доші, з великим успіхом застосовується сьогодні й у сучасних методиках лікування, і є найбільш адекватною для умов сучасного суспільства...