Слово «цигун» можна перевести з китайської мови як «зроблена енергія» або «гармонічна енергія». На Сході про існування енергії як такої знали вже багато тисяч років тому, але, як і до всього іншого, там до цього явища природи ставилися тільки із практичної сторони. Кожна більш-менш варта теорія в країнах Азії випливала з реального емпіричного досвіду, що цілком можна назвати науковим підходом, адже, як відомо, наука робить висновки на підставі експерименту. Однак є й різниця між прадавньою методологією збагнення світу й сучасної – чисто наукової. Насамперед, треба відзначити той факт, що для східних мудреців дослідження тільки зовнішнього світу не було самоціллю, прадавні дослідники світу спочатку поринали в глибини своєї особистості, вивчали себе, тобто людину, зсередини, а потім уже осягали й усе навколо. «Пізнай себе – пізнаєш увесь світ» - от девіз сьогодення даоса. Такі дослідження природи й соціуму були не просто заради інтересу або вигоди, ціль цієї складної й важкої роботи – збагнення таємниць особистості людини, проникнення в глибини буття саме на внутрішньо особистісному рівні, а також неодмінне самовдосконалення розуму, енергії й тіла.

Випливало не просто пізнати себе, також необхідно зробити себе гармонічним, щоб з’явилася здатність адекватно реагувати на навколишній світ і розпізнавати в ньому все в дійснім світлі. Адже якщо «інструмент пізнання», тобто особистість, що пізнає, не «налагоджений» або «не настроєний» в оптимальний режим, світ буде сприйматися людиною перекручено, переломлюючись через призму затьмарень (кльош), емоцій, страстей і т.п. Той самий факт можна трактувати зовсім по-різному, затьмарена страстями особистість висновки зробить настільки ж недосконалі, як і він сам, а, отже, буде й неадекватна соціальна позиції. Якщо в суспільстві домінує така деструктивна доктрина сприйняття світу – начувайся, адже соціальні катаклізми це ніщо інше, як вибух накопичених до критичної маси приватних недосконалостей окремих особистостей. На відміну від традицій, що припускають духовний ріст особистості й пізнання світу через призму гармонії, науковий підхід заснований на зворотному принципі. Для академічної науки зовсім не важливий сам дослідник, це може бути й психічно нездорова людина, або користолюбець, або просто людиноненависник, готовий своїми винаходами знищити увесь світ, для прагматиків і технократів важливий тільки «Голий Факт» і не більш. Цей Голий Факт уже став мірилом усього, моралі, закону, соціального обладнання і т.п., існує цілий культ цьому дивного явища, Голому Факту поклоняться немов божеству.

Таємні і явні дослідницькі лабораторії зараз більш схожі на моторошнуваті збори фанатиків, що справляють свої таємні меси біля високотехнологічного вівтаря Науки. Служіння цієї нової релігії, настільки швидкими темпами провідної до загибелі всієї цивілізації, стало настільки очевидно, що в цьому вже немає ніякого сумніву, технології дуже ефективно доб’ють бабусю Землю, тим більше, що вона й так уже вичерпала 90% свого життєвого циклу. Зараз світом правлять не мудреці, що печуться про благо людей, а прагматики, для яких вузько корпоративні інтереси вище існування навіть усієї цивілізації. Так, наука може багато чого й ще на більше здатна, але вона ж і рубає сук, на якім сидить. Ще небагато, яких-небудь років двадцять або тридцять, і екологія буде погублена безповоротно, а деградація особистості, особливо в «розвинених» країнах «першого світу», уже просто прийняла катастрофічний і масовий характер. Люди слабшають на очах у всіх відносинах, а високі технології не тільки не вирішують проблем досконалості особистості, а ще більш увергають людину в залежність від «милиць прогресу». Звичайно ж, ще не все загублене, ще є слабкий шанс зупинити тупу машину наукової гонки, але це шанс чисто гіпотетичний, уже всі країни так сильно втяглися в змагальний процес, що зупинитися майже неможливо. Однак, внаслідок нерівномірності розвитку світової цивілізації, ще є острова й ліси, де люди живуть згідно із самим собою й природою, але ареол таких місць зникає на очах.

Як це не дивно, але саме розвинені країни, що нещадно експлуатують природу непомірно гіпертрофованою промисловістю, а своїх громадян настільки ж завищеним стандартом життя й матеріального споживання, саме вони провокують світовий екстремізм. Деякі соціуми, намагаючись захистити свої духовні й традиційні цінності від напору такої культури, не знайшли чого більш діючого, чим прямий конфлікт із західним світом. Так, світом править нажива й страсті, але не всі проблеми лежать тільки в цій площині, багато чого залежить і від особистих якостей окремих людей і тим більше це помітно, чим вище така людина стоїть на соціальних сходах. Одне невірне рішення на рівні урядів може привести до глобальної катастрофи. От чому в Китаї всі чиновники були зобов’язані не тільки складати екзамени з державних дисциплін, але й вивчати філософію чесноти (Конфуціанство), практикувати медитацію й навіть удосконалюватися в різних стилях Ушу. Не треба забувати, що Китай, у свій час, був лідируючою імперією у світі, а його наукові відкриття лягли в основу сучасної науки. Звичайно ж, важко заперечувати об’єктивність процесів природи й деяких аспектів соціальної динаміки, але не треба й забувати, що саме особистість робить соціум таким, яким він є.

Російська приказка « нема чого нарікати на дзеркало, коли бешиха крива», дуже точно помітила той факт, що все, що ми бачимо зовні – це відбиття нашого внутрішнього світу. Ми бачимо тільки проекції свого розуму, енергії й тіла, і немає нічого поганого в тому, якщо хтось раптом захотів виправити недосконалості свого відбиття або зовнішній мир, але починати треба насамперед із себе.