Але ж спосіб позбутися живота існує, і не один. Спосіб перший, дієтичний.
    Поговорити про дієти ми, чого приховувати, любимо. Набагато складніше змусити себе відмовитися від звичних продуктів. Повірте, щоб знайти гідний прес, досить «збіднити» раціон на 500-800 калорій. Насамперед, варто обмежити себе в хлібобулочних виробах, солодощах і бобових. Останні, хоч і не кишать калоріями, але провокують явище, відоме під поняттям «гази». Щоб живіт став підтягнутим, має сенс налягти на… зерно. До наших послуг усілякі мюслі, насіння і горішки. Зернові продукти містять багато баластових речовин і добре стимулюють травлення. «Спалити» зайвий жир допоможуть ананаси, папайя й зелений чай. Зрозуміло, не треба забувати про городину. Калорій мінімум, вітамінів максимум. Їжте смело: • морепродукти; • свіжа зелень; • куряче пісне м’ясо ( без шкіри); • цитрусові; • трав’яні чаї; • усілякі фрукти і ягоди. Найстрашніший ворог гарного преса — це пиво. По-перше, воно калорійно саме по собі, по-друге, містить фітогормони, що сприяють формуванню жирового прошарку. Не переборщуйте з: • йогуртами; • яйцями; • бобовими; • сиром; • майонезом і рослинною олією. Забудьте про: • банани; • піці й булочки; • картоплі; • алкоголю (особливо про пиво); • шоколадках; • чіпсах. Спосіб другий, спортивний Коментар фахівця Тренувати м’яза преса найкраще в повільному темпі. Тут не так важлива кількість зроблених вправ, скоріше, їхня якість. Стежте за тим, щоб рухи були плавним, не допускайте ривків. Грамотне «ліплення» преса — ця комбінація кардіотренувань із силовими вправами. Перші спалюють зайвий жир, другі формують гарну мускулатуру. Обійтися «чимось одним» не вдасться, тут потрібен комплексний підхід. Класичні представники сімейства «кардіо»: біг, швидка ходьба, аеробіка, а також заняття на велотренажерах. Займатися всім цим потрібно: а) регулярно, тобто, не менше двох разів на тиждень, б) із задоволенням. Інакше навіщо все затівати? Силові вправи — і є горезвісна «накачування» преса. А для розпачливих ледарок існують міостимулятори. Випускаються вони у двох видах: пояса й так звані «метелики». Втім, принцип дії в них однаковий. Пристосування в буквальному значенні «б’є» струмом, змушуючи м’яз скорочуватися. Просто, швидко, але чи корисно? У кожному разі, необхідно проконсультуватися з фахівцем, перш ніж «оперізуватися» або ліпити на себе всякі «метелики». Тим же, хто новому віддає перевагу перевіреному старому, пропонуємо кілька класичних вправ для преса. Але пам’ятайте: виконувати їх потрібно тільки на голодний шлунок. А якщо ні, то є ризик розпрощатися з його вмістом…
   
   Качаємо верх живота Лягаємо на підлогу. Поперек обов’язково повинен бути притиснут до підлоги! Тепер згинаємо ноги в колінах, а руки — у ліктях і обхоплюємо ними себе за шию. Вдихнули, видихнули. Повільно піднімаємо верхню частину тулуба. Тягнемося підборіддям до колін, напружуючи прес, але не шию. Якщо м’яза болять і тремтять, значить вправа «працює». Якщо все проходить підозріло легко, швидше за все навантаження пішло на шийний відділ, а не на прес.
   
   Качаємо низ живота Лягаємо на підлогу, руки уздовж тулуба, ноги прямі. Завдання: підняти ноги під таким кутом, щоб відчути внизу живота сильну напругу, при цьому коліна повинні залишатися прямими.
   
   Формуємо талію Для того щоб прес виглядав гармонійно, треба приділяти увагу косим м’язам живота, від яких, до речі, залежить і стан талії. Для їхнього пророблення підходять будь-які вправи, спрямовані на скручування преса, у тому числі й нахили зі сторони убік. Більше двох-трьох разів у тиждень займатися не потрібно, інакше м’язи не встигнуть відновитися. Крім того, зайвий ентузіазм найчастіше народжує лінь. Разом з тим разові тренування — горезвісна крапля в морі.
   
    Спосіб третій, салонний Сьогодні багато салонів і медичні центри пропонують особливі програми під кодовою назвою «Плоский живіт». Їхня суть: зміцнення м’язів, поліпшення стану шкіри, «розбивання» підшкірного жиру. Із цими завданнями прекрасно справляється фізіотерапія: лімфодренаж, міостимуляція, гідромасаж, пресотерапія. «На десерт» клієнта обернуть у водорості, глину, морський бруд або навіть у шоколад. Усі ці компоненти підсилюють кровообіг, підтягують шкіру, підвищують її тонус, виводять токсини й розщеплюють жири. Якщо проводити такі процедури хоча б раз на тиждень протягом двох місяців, результат буде в наявності, тобто, на животі.
   
    Коментар фахівця Остаточний результат операції можна оцінити через шість місяців. Живіт стане плоским, а шкіра — гладкою й еластичною. Підвищується тонус м’язів живота, відновлюється нормальний поперековий вигин, зменшується обсяг талії, словом, формується майже ідеальний силует. Досягнутий результат зберігається протягом тривалого часу, особливо, якщо ви будете правильно харчуватися й не забувати про фітнес. Важливо пам’ятати, що будь-яка косметична операція може гарантувати лише поліпшення, але не досягнення абсолютної досконалості.
   Спосіб четвертий, хірургічний Для тих, хто ненавидить тренажери, не любить обгортань і не бажає сидіти на дієті, існує абдомінопластика ( від lat. abdomino — живіт). Це пластична операція, яка робить живіт гарним, пружним і гладким, коли інші засоби неспроможні. При цьому всі витрати приймуть винятково фінансовий характер. Залежно від типу проблеми існує кілька способів абдомінопластики.
   1. Якщо шкіра на животі втратила тонус, звисає, немов фартух, а м’язи сильно розтягнуті, допоможе класична абдомінопластика. Вона містить у собі відслоєння шкірно-жирового шматка на передній черевної стінки, формування нового пупка, а також пластику м’язів черевного преса. Такий варіант складний у виконанні (операція може тривати близько 5 годин) і є самим травматичн им. Зате переваги «класики» безсумнівні: черевну складку можна зменшити на цілих 70 сантиметрів.
   2. Якщо живіт тягне на тверду «трійку» (шкіра досить пружна, але м’яза ослабнули) допоможе міні-абдомінопластика. Роботи тут набагато менше, при цьому пупок, на відміну від класичного методу, переміщати не потрібно. Розріз роблять в області бікіні, однак він значно менше, чим при класичному способі абдомінопластики.
   3. При бажанні обійтися зовсім « малою кров’ю» призначають ендоскопічний варіант абдоминопластіки. З його допомогою можна підтягти черевні м’язи, які розійшлися під час вагітності, уникнув великих розрізів і, відповідно, фляків. Через невеликий прокол в області пупка вводиться тонкий апарат — ендоскоп. Кілька маніпуляцій і ослаблені м’язи «зшиваються». На жаль, при всіх перевагах метод має й недоліки: від зайвого жиру він не рятує, і підтягти шкіру з його допомогою практично неможливо.
    4. Якщо бентежить тільки зайвий жир, допоможе звичайна ліпосакція. В область живота вводять спеціальний розчин, що містить електроліти, місцевий анестетик і судинозвужувальні препарати. Потім роблять кілька маленьких розрізів (зазвичай в області пупка, над лобком, у складках під молочними залозами менш 0,5 см довжиною), через які надлишковий жир висмоктують довгими тупими канюлями, приєднаними до вакуумного насоса стерильним шлангом
    5. Самий екстремальний варіант хірургічного зменшення живота — так звана «зустрічна абдомінопластика». Така операція призначена тем, чия вага перевищує сто кілограмів. У цьому випадку лікар робить два надрізи — під грудьми й над лобком, потім видаляє надлишки шкіри й підтягує її у двох напрямках. В абдомінопластики є протипоказання: хронічні захворювання, несумісні із проведенням наркозу, порушення згортання крові, тромбофлебіт. За десять днів до операції слід припинити приймати медикаменти, що містять аспірин, і палити. До речі, паління категорично заборонене й протягом трьох-чотирьох тижнів після операції. А що потім? Відчуття після абдомінопластики не можна назвати приємними: почуття напруги, набряки, синці, часткове оніміння внизу живота. У клініці пацієнти проводять кілька днів, а приступити до робочих справ вони зможуть тільки через три тижні. Набряки й синці, як правило, зберігаються протягом 3-4 тижнів, але вони не будуть помітні під спеціальною підтримуючою білизною, яку прийдеться носити протягом півтора місяців. Післяопераційний шов необхідно берегти від сонця.