Мед – натуральний продукт, схожий по складу із плазмою крові, справжнє джерело здоров’я. Про лікування за допомогою солодкого подарунка бджоли людство знало ще в стародавності, займаючись бортництвом і бджільництвом. Від яких хвороб можна вилікувати за допомогою меду?

Склад лікувального меду

«Мед - трансформований квітковий нектар, зібраний бджолами й іншими комахами»,- таке визначення дає вільна енциклопедія інтернету Вікіпедія. Мед містить від 13 до 20% води, 75-80% вуглеводів ( у тому числі глюкозу, фруктозу, сахарозу), вітаміни групи В, Е, К, С, провітамін А-Каротин, фолієву кислоту, фосфор, залізо й інші мікроелементи, що приймають участь в утворенні крові й формуванні костей. До складу плазми крові людини входять 24 мікроелемента, двадцять два з яких утримуються в меді.

Найбільш ефективно діє на збудників різних захворювань мед, зібраний з яблуні, каштана, липи, конюшини, груші. Це обумовлене активністю фітонцидів, які утворюються в цих рослинах.

Які захворювання лікує мед?

Згадування про використання меду як лікарського засобу збереглися в літописах з дуже прадавніх часів. У рукописних російських лікарських порадниках зібрані сотні  рецептів, у яких застосовується бджолиний мед. Однак сьогодні вчені й медики заново відкрили для науки силу терапевтичного впливу меду на відкриті рани й ушкоджені ділянки шкіри, його антиоксидантні, кровотворячі й антибіотичні властивості.

Мед корисний не тільки як загальзміцнювальний засіб, він благотворно впливає при нервовому виснаженні, допомагає при серцевих і шлункових захворюваннях, хворобах печінки й нирок. Мед зм’якшує слизуваті оболонки, рекомендується при кашлі й хворобах горла, має бактерицидні властивості, здатність убивати хвороботворні мікроорганізми або затримувати їхній зріст. Мед може бути використаний у якості лікувального засобу при багатьох захворюваннях травного тракту, особливо при виразковій хворобі шлунку й дванадцятипалої кишки, хронічному гастриті з підвищеною й зниженою кислотністю. Регулярне застосування меду при цих недугах здатне повністю відновити втрачене здоров’я.

Мед рекомендується при анемії, запорах, головному болю, дерматитах, ішемічній хворобі серця, порушеннях обміну речовин, при зниженні зору, пам’яті, імунітету, радіоактивнім опроміненні, хронічній інтоксикації, гінекологічних, ендокринних і ще ряді інших серйозних захворюваннях.

Протипоказаннями можуть бути цукровий діабет і харчування медом дітей до 1,5 років. Алергійні реакції на мед практично неможливі, виключеннями є алергії на неякісний продукт або домішки, що втримуються в меді. У найрідших випадках, коли у хворого складна алергія на будь-які вуглеводи, мед може спровокувати напад.

Методи лікування медом

Залежно від захворювань, мед приймають усередину в чистому вигляді, у вигляді розчинів, пігулок і мікстур. Зовнішньо використовують мед у складі примочок, компресів, змазувань, ванночок і інгаляцій. Знаменитий медяний масаж здатний позбавити від серйозних внутрішніх захворювань, додати шкірі бархатистість і гладкість, очистити пори, вивести продукти метаболізму й вилучити надлишки жиру.

При прийманні усередину рекомендовано вживати щодня по 1-2 г продукту на один кілограм ваги пацієнта. Для інгаляцій застосовується 5-10% розчин меду в дистильованій воді. Інгаляція проводиться протягом десяти хвилин два рази на добу при ангіні, гаймориті й інших застудних захворюваннях. Полоскання при стоматиті, фарингіті й кольпиті – 2-4 рази на добу 30% медяним розчином.

При захворюваннях шлунково-кишкового тракту, захворюваннях нирок і неврозі призначають мед, розведений теплою водою, три рази на день за двадцять хвилин до їжі або через дві-три години після їжі. При захворюваннях верхніх дихальних шляхів рекомендується мед тримати в роті п’ять-шість разів на день, застосовуючи до повного видужання.

Цікаві факти про властивості меду

У роки Великої Вітчизняної війни багато військових госпіталів застосовували мед як зовнішній лікувальний засіб при загоєнні ран, при лікуванні гнійникових хвороб шкіри - карбункулів і фурункулів. Було встановлено, що навіть слабкий водяний розчин меду не тільки зупиняв ріст бактерій, але й повністю знищував їх.

Мед, як коштовні народні ліки, оспіваний у російських билинах, народних сказаннях і піснях. Медом лікували перші народні лікарі-старці, навчені багаторічними спостереженнями. Стародавня билина розповідає, як ці лікарі зцілили Іллю Муромця, який «тридцять три роки сиднем сидів у селі Карачарове», повернули йому силу богатирську, «давши випити чарку медвяного напію».

У прадавній час, коли ще не було холодильних термобудок, під час перевезення на далеку відстань м’яса для збереження заливали його медом. У меду немає строку зберігання, він може кристалізуватися, при цьому зберігаючи свої властивості. Мед, знайдений у гробниці Тутанхамона, дотепер їстівний.

«Батько медицини» Гіппократ не тільки широко використовував мед як ліки, але харчувався їм сам, при цьому дожив, по переказу, до 104 років. Піфагор, Геродот і Аристотель вважали, що регулярне вживання меду сприяє значному продовженню життя й поліпшенню її якості.