Який бюджет вести - загальний або сімейний – замислюються багато пар, що особливо не вступили в шлюб, а живучи в так званому « цивільному шлюбі». І, як не дивно, багато вибирають (або змушені прийняти вибір партнера, який «не бажає нікого утримувати» і вважає, що «кожний повинен заробляти на себе сам») роздільний бюджет. Що ж, у цьому є деякий резон, адже «спільник» знижує мотивацію й у ряді випадків приводить до того, що одна людина паразитує за рахунок іншої. Але з іншого боку, яка же це родина, нехай навіть і «цивільна»?..

Причини виборуПричини настільки далекі для представників більш старших поколінь вибору ведення домашнього господарства різні. Одне можна сказати точно – на розвиток такої форми бюджету вплинуло загальне поліпшення матеріального добробуту й гендерна рівність. Важко представити роздільний бюджет у родинах наших прабаб, де родину повністю забезпечував глава родини, а дружина господарювала й виховувала дітей. Або в умовах бідності, коли родина й так ледь кінці з кінцями зводить. Отже, поговоримо про причини.«Офіційна» причина ведення роздільного бюджету – це захист власних економічних інтересів. Отже, ключове слово «захист». Але від кого вам потрібно захищати свої гроші й своє майно? Виходить, на самому початку таких відносин закладена недовіра. Далі – більше.Відсутність серйозних намірів Вибір роздільного бюджету як форми ведення домашнього господарства – це показник того, що в чоловіка або жінки геть-чисто відсутні серйозні наміри відносно другої половини. Як говориться, у ненадійну справу капітал не вкладають. Точно так само й тут. Якщо люди не купують загальні речі, не діляться тим, що заробляють, вони не збираються довго жити разом.Не любов – не морква Якщо люди не готові ділитися один з одним, робити подарунки, улаштовувати різного роду «приємності», виникає питання: чи люблять вони один одного? Може бути, їм просто зручно жити разом, «споживацьке» зручно. Для початку Деякі вибирають роздільний бюджет на початку спільного життя з розрахунком «а там подивимося, що буде…». Правда, це також служить показником непевності, певної недовіри й відсутності серйозних намірівЕгоїзм і жадібність Ініціювати ведення роздільного бюджету чоловіка або жінку спонукує й егоїзм. Людина банально не прагне ділитися тим, що в неї є. Просто не прагнеНедовіра партнерові Ще одна причина ведення роздільного сімейного бюджету – недовіра партнерові. Подружжя або чоловіки банально не вірять, що половина зможе розумно розпорядитися грішмиСпроба запобігти паразитизму Знаєте, є такі пари, у яких один постійно працює, бере «хал турки», «звивається як білка в колесі», а інший працювати не прагне й постійно витрачає. Звичайно перша категорія представлена жінками, яким не вистачає «кровно зароблених» на задоволення всіх потреб. З іншого боку, XXI століття – епоха альфонсів. І з кожним роком їх стає усе більше. Вони живуть у квартирах і будинках своїх жінок, шикують за їхній рахунок і не переймаються на тому, де б заробити. У такому випадку «працюючій» половині не залишається нічого іншого, крім як «прикрити» грошовий фонтан, обмеживши доступ до фінансових ресурсівРівність повинна бути рівною Найбільше розчулюють ситуації родин з роздільним бюджетом, у яких жінки продовжують безкоштовно виконувати свої «традиційно жіночі» обов’язки, як-от: прибирати, готовити, купувати продукти, стирати і т.д. І при цьому вони вносять в «спільник» точно таку ж частку, як чоловіки. До сліз смішно стає, коли жінка, яка платить за продукти 50%, сидить на дієті й майже нічого не їсть із того, що купується «на стіл». Яка вже отут рівність…Що посієш, то й пожнеш У кожному разі ведення роздільного бюджету приводить до того, що подружжя постійно один одному винні. Винні половину за «комунальні послуги», за продукти, за диск DVD… З’ясування доходять до того, що один вимагає в іншого гроші за квиток у кіно й чашку чаю в кафе. І це не міф, а жорстока реальність. - Коли ми зі Славою ходимо в кафе з нашою компанією, він мовчачи платить за мене, - розповідає Аня. - Видиме, щоб не було соромно перед знайомими. Але коли ми приходимо додому, він кладе в загальну скарбничку суму за винятком того, що витрачав на мене в кафе. От так ми й ходимо, так ми й розважаємося. Я зараз платно вчуся, ходжу вчитися на права, відвідую курси англійської мови, тому грошей у мене в обріз. Витрачати гроші на відпочинок у мене немає можливості. Не прагне на мене їх витрачати й Слава, який на 8 років старше й у якого давно є вища освіта, права й квартира й немає таких «глобальних» капіталовкладень у навчання, як у мене. От і виходить, що ми животіємо через те, що в мене немає грошей на відпочинок, а Слава не прагне й копійки на мене витратити. Коли після цього він говорить, що любить мене, стає просто смішно. Яка вже отут любов… Звичайно, ідея роздільного бюджету не так погана в теорії, як її застосовують на практиці. Але вже саме слово «роздільний» говорить про те, що ви не частини одного цілого, не дві половинки…